Чайківська Клавдія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клавдія Чайківська
Народилася 12 травня 1912(1912-05-12)
Монастириська
Померла 29 липня 1941(1941-07-29) (29 років)
Тернопіль
Національність українка
Діяльність діячка ОУН
Партія Організація українських націоналістів
Конфесія УГКЦ

Клавдія Іванівна Чайківська (псевдо «Блискавка», або «Лискавка» з дому Боцюрко; 12 травня 1912, м. Монастириська, нині Тернопільська область — 29 липня[1][2] 1941, м. Тернопіль) — учасниця національно-визвольних змагань, діячка ОУН. Окружна провідниця жіноцтва ОУН.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 12 травня 1912 року в м. Монастириська, нині Тернопільська область, Україна (тоді Бучацький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в патріотичній українській міщанській родині Івана та Анастасії Боцюрків. Її брат Лев Боцюрко[3] (псевдо «Дух») також був членом ОУН. Закінчила за польської окупації 7 класів.

Співпрацювала з Володимиром Ґуляком через зв'язкову — Марію Матковську (псевдо «Колюча»). За свідченнями М. Матковської, в 1937 році під керівництвом п. Клавдії у Бучачі вона організувала молодіжну ланку ОУН.

Заарештована у Львові на зв'язковій квартирі Шевалюків 2 квітня[1][4] 1940 року Чортківським НКВС[1]. 17 червня 1940 її перевезли до тернопільської тюрми. В ув'язенні тортурована, зокрема, їй вибили зуби[5]. 18—21 лютого 1941 року в Тернополі відбувся «процес» над симпатиками та членами ОУН, «вироком» якого (20 лютого[1]) засудження до страти. Розстріляна в тернопільській тюрмі 29 липня 1941 року. Реабілітована 16 грудня 1991 року.

Чоловік — Михайло (нар. 1901, с. Курдибанівка, тепер Бучацький район). Доньки — Оксана, Христина.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Чайківська (Боцюрко) Клавдія Іванівна… — С. 545.
  2. Нестор Мизак подав 27 липняМизак Н. За тебе, свята Україно… — С. 91.
  3. Серед учнів Бучацької державної гімназії був пол. Leon Bociurko
  4. Нестор Мизак подав 1 квітняМизак Н. За тебе, свята Україно… — С. 90.
  5. Синенька Ореста. За рідний край, за нарід свій… — С. 28.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]