Кизимович Марія Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Кизимович
Народилася 1909(1909)
Киданів, нині Бучацького району, Тернопільської області
Померла 25 жовтня 1948(1948-10-25)
Львів
·катування НКВД, можливо, отруєння
Громадянство Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Національність українка
Діяльність діячка ОУН
Відома завдяки зв'язкова Генерала Романа Шухевича
Alma mater учительська семінарія, Тлумач
Партія Організація українських націоналістів
Батько Михайло Кизимович

Марія Михайлівна Кизимович (1909, с. Киданів, нині Бучацького району, Тернопільської області, Україна — 25 жовтня 1948, Львів) — діячка ОУН, «Союзу українок», «Просвіти». Псевдо: «Марта», «Листок», «Правда», «Рута».[1] Зв'язкова Генерала Романа Шухевича.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в 1909 році в с. Киданів (у давнину Кийданів, Койданів), нині Бучацький район, Тернопільська область, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина). Батько Михайло Амвросійович працював учителем початкової школи (зокрема, у 1910[2]—1911 роках в однокласовій школі у Киданові[3]). Мати — Ольга Іванівна — вела господарку, виховувала 6 дітей (три сини, три доньки). Батьки переїхали до Нагірянки поблизу Бучача, де батько вчителював, мав пристойну платню, збудував дім (був знесений). 1915 року всю родину евакуювали до Нового Торгу, де Марія почала вчитися у школі. 1918 року Кизимовичі повернулися до рідної Нагірянки.

Навчалася в Бучацькій державній гімназії (1921—1925),[4] у 1925—1930 — в учительській семінарії у Тлумачі, яку закінчила, не отримавши диплому (за іншими даними, закінчила Бучацьку учительську семінарію[5]). До 1933 року працювала домашньою вчителькою доньки священика в Тлумачі, проживала у нього. 1933 року ві Львові закінчила 6-місячні курси вихователів дітей дошкільного віку і повернулася до Нагірянки. 1934-го — керівник дитячої захоронки в Коропці. 1935 року навчалася у Львові на 6-місячних курсах домашнього сільського господарства. Закінчила з правом викладання на них. 1935 року після закінчення с/г курсів влаштувалася на єдину українську фабрику Львова «Нова фортуна», працювала завідувачкою особистим майном директора до 1936 р. Через тиск польської шовіністичної влади не могла працювати вчителькою чи вихователькою, часто змінювала роботу.

Пам'ятна дошка Марії Кизимович, Львів, вул. Бандери, 1. Скульптор Олег Капустяк.

Згодом повернулася до Бучача, 1936 року в місцевому повітовому Союзі кооператив познайомилась з Левком Зацним («Троян») — бухгалтером із Бережанщини, провідним діячем ОУН, під чиїм упливом вступила до лав цієї політсили. Входила до складу групи, якою з 1937 року керував повітовий керівник Юліян Гуляк («Опир», «Марко»). Окружною провідницею до 1940 р. була Клавдія Чайківська — «Блискавка» з м. Монастириська. За завданням Л. Зацного періодично висилала й передавала групі Гуляка грипси і літературу, виконувала функції кур'єра. Наполегливо, відповідально, вимогливо готувала дівчат до праці в ОУН.

Потрапила під поліційний нагляд, її двічі заарештовували, також перебувала в концтаборі Березі-Картузькій. 1937 року вела курси в Чорткові, Бучачі, Монастириську. Від 1938 — в мануфактурному магазині Бучацької Повітової Спілки Кооператив, водночас — повітовий інструктор домашнього господарства. У 1939—1940 роках — вчителька початкової школи в селі Переволока.

1939-го перейшла на нелегальне становище, 1940 року переховувалась у Жизномирі в Ю. Гуляка. У Карпатах стала референтом Карпатського краю, Гуляк зв'язав Марію з окружним провідником — псевдо «Трава», але наступного дня його убили. Марія залишається без зв'язку. Вона виїжджає у Чортків до знайомого, за його дорученням працювала в селах Борщівщини.

Після початку війни брала участь у мітингу в селі Вовківці, присвяченому самостійності України. Вийшла з підпілля, повернулася до Бучача. Через якийсь час, знову з метою конспірації, відкрила казино при клубі в Бучачі; через 6 місяців казино закрили — Марія переїхала до Львова. Поступила на роботу до Української Хліборобської Палати інструктором Чортківсього округу. Там працювала до наближення фронту.

Щоб не потрапити до рук НКВД, Марія вирішила їхати до знайомих у Варшаві. Однак, доїхавши до Перемишля, чомусь залишилась на рідній землі. Можливо, не було грошей, можливо, одержала якісь інструкції. Марія повертається до Чорткова, де були більшовики. Знайшла зв'язок з керівником УЧХ окружного проводу «Мотрею», яка призначила її заступником Чортківської округи УЧХ від 1944 р. до травня 1945 р.

У червні 1945 р. нелегально проживає в селі Заболотівка Чортківського району. Була безпосередньо зв'язана з керівництвом ОУН, з членом Центрального Проводу ОУН Романом Шухевичем — «Туром», яких забезпечувала харчами, зв'язком. Мала організаційний зв'язок із функціонерами Центрального Проводу ОУН Марією Яремко, Володимиром Соляком та іншими. Починаючи з 1945, нелегально проживала з фіктивними документами на території Тернопільщини і Дрогобиччини.

1947—1948 років перебувавла, зокрема, у Львові, в Бучачі, про неї ніхто нічого не знав. З документів слідчої справи відомо, що 1945 р. через реорганізацію УЧХ Марію викликали до обласної провідниці УЧХ «Анни». «Анна» і «Ксеня» (зв'язкова Р. Шухевича) знайшли «Марту» через станичну «Ярусю». «Марта» отримала доручення підготувати бункер для «Білого» у лісі біля Заболотівки. Марія готувала їжу, майже на три місяці (липень — вересень) стала довіреною особою «Білого», приймала кур'єрів, за потреби зв'язувала їх з «Білим». Через два місяці після відїзду «Білого» криївку виявили (видав один із охоронців на допиті). Так «Марта» знову втратила зв'язок, змінювала місце проживання. Влітку 1948 р. приїхала Нирків до зв'язкової з Бучача Ясіновської Олени (під прізвищем Олена Помазанська). Через якийсь час органи НКВС, які посилено шукали Кизимович, знайшли її в домі Ясіновських, і 17 жовтня 1948 р. їх заарештували. У Львові арештованих розмістили у різні камери.

22 жовтня 1948 р. був перший допит, другий — 24-го. Померла о 4 годині ранку наступного дня. Точні причини смерті невідомі; у справі написано: «Смерть настала від паралічу серцевих м'язів…» Чи її замордували, чи, щоб уникнути знущання, знищила сама себе — невідомо. Зі слів Олени Ясіновської відомо, що в комірці вишитої сорочки Марії була зашита ампула з отрутою. Можливо, її не знайшли під час обшуку і Марії вдалося скористатися нею.

Вшанування[ред. | ред. код]

  • На будівлі Львіського МВ УМВС України встановлено пам'ятну дошку Марії Кизимович.
  • Вулиця у м. Бучачі (2009[5])

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За свій народ
  2. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1910. — Lwów, 1910. — S. 617.
  3. Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1911 Архівовано 29 грудень 2016 у Wayback Machine.. — Lwów, 1911. — S. 655. (пол.)
  4. Sprawozdanie Dyrekcji za rok szkolny 1920/21. — S. 11. (пол.)
  5. а б Шпотак Л. Марія Кизимович — зв'язкова Генерала Шухевича… — С. 8.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]