Частка (мовознавство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ча́стка — службова частина мови, яка надає слову чи реченню додаткових відтінків або служить для творення деяких граматичних форм і нових слів. Велика частина часток не має наголосу і виступає як енклітика або проклітика.

Походження назви[ред.ред. код]

Стародавні латиняни називали частку particula. В українській мові термін частка з'являється тільки з 1926-ого року. Закріпив його «Український правопис».Також є така легенда що колись всі частки були ,,приклеєні,,до інших слів,потім їх відділили і відтоді вони стали просто частками.

Класифікація часток[ред.ред. код]

За роллю в слові і в реченні[ред.ред. код]

  • формотворчі — служать для творення дієслівних форм
  • словотворчі — служать для утворення нових слів (у складі похідних слів стали префіксами і суфіксами)
  • заперечні — надають заперечного значення тому слову, перед яким стоять
  • модальні — вносять різні смислові відтінки в речення, а також виражають почуття і ставлення того, хто говорить до висловленого.

До модальних часток належать:

  1. Вказівні (ось, осьде, он, от, ото, це, оце)
  2. Означальні (якраз, ледве, просто, прямо, власне, майже, саме)
  3. Заперечні (не, ні, ані)
  4. Обмежувально — вказівні (тільки, лише, хоч, хоч би, виключно)
  5. Підсилювально — видільні (і, й, та, таки, аж, навіть, вже, ж, же, бо)
  6. Наказові (хай, нехай, бодай, (давай немає такого слова в українській мові))
  7. Умовні (би, б, ну)
  8. Стверджувальні (так, отак, еге, авжеж, отож, гаразд)
  9. Питальні (чи, невже, хіба, та ну, що за)
  10. Порівняльні (мов, мовби, немов, наче, неначе, начебто, ніби, нібито)
  11. Окличні (як, що за)


Частка Похідні слова
ні (ані) ніхто, ніде, ніякий, нічий, аніскільки
не невеселий, недалеко, неабиякий
де дещо, деколи, деякий
аби абихто, абикотрий
чи чимало
сь щось, кудись, чомусь, якогось, якийсь
будь будь-який, будь-де
небудь хто-небудь, де-небудь
казна казна-скільки, казна-коли
хтозна хтозна-де, хтозна-чий

Правопис часток[ред.ред. код]

Частки пишуться окремо, разом і через дефіс.

  1. Частки «би(б), же (ж), то, ось, он» пишуться окремо від інших слів (сказав би, адже ж, що то за, ось коли, он який). Разом вони пишуться в складі сполучників та інших часток (авжеж, атож, аякже, таж, мовби, начебто). Залежно від вимови частки ось і он можуть писатися разом і окремо (осьде (ось де) і онде (он де)).
  2. Разом пишуться частки «аби-, де, -сь, ані-, ні-, чи-, як-, що-, чим» (чимшвидше, якраз, ніскільки, анітрохи, дехто, абиде, хтось).
  3. Через дефіс пишуться частки «казна-, хтозна-, будь-, небудь, бо-, но-, -то, -от, -таки» (де-небудь, хтозна-який, як-от, пиши-но).
  4. Пишуться окремо, якщо між часткою й словом, якого вона стосуються, стоїть інше слово (аби до кого, що ж до, якби ж то, все ж таки, будь на якому).

Література[ред.ред. код]