Післяйменник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Післяйменник — службова частина мови, яка виконує аналогічну роль, що і прийменник, але стоїть після слова до якого відноситься. Притаманний більшості аглютинативних мов, зокрема японській, корейській, тюркським, фінно-угорським і т. д. Деякі флективні індоєвропейські мови, наприклад хінді, вірменська, осетинська та ін. також мають післяйменник. У російській мові трапляється у приказках та фразеологічних виразах: «Не корысти ради, а удовольствия для».

У деяких мовах, наприклад тюрських, деякі післяйменники злились зі словом і перетворились на афікси. Наприклад, у турецькій — «masada» — «на столі», в татарській — «йөрәксез» — «без серця».

Джерела[ред.ред. код]