Чекко д'Асколі
| Чекко д'Асколі | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | італ. Francesco Stabili di Simeone |
| Народився |
1269[1][2][…] Анкарано, Провінція Терамо, Абруццо, Італія[1] |
| Помер |
16 вересня 1327[1] або 1327[4] Флоренція, Флорентійська республіка[5] ·execution by burningd |
| Діяльність | поет, лікар, астролог, астроном, письменник |
| Галузь | астрономія, астрологія і філософія |
| Заклад | Болонський університет |
| Відомі учні | Данте Аліґ'єрі |
 Чекко д'Асколі у Вікісховищі | |
Че́кко д'Аско́лі Франче́ско де́льї Ста́білі (італ. Cecco d'Ascoli Francesco degli Stabili; 1257, Асколі-Пічено — 1327, Флоренція) — італійський астроном, астролог, математик, філософ і поет.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився поблизу Асколі-Пічено, ім'я при народженні — Francesco Stabili. Про його дитинство та юність достовірних відомостей немає, крім того, що він присвятив себе вивченню математики та астрології. 1322 року (за іншими даними — 1324) став професором астрології в Болонському університеті[6]. Опублікував коментар до астрономічного трактату Tractatus de sphaera Іоанна Сакробоско.
1324 року вперше став перед судом інквізиції за звинуваченням у брехні, був засуджений до покаяння, штрафу, позбавлений права викладати і повинен був залишити Болонью до 14 грудня 1324 року. 1326 року він приїхав до Флоренції і служив астрологом та лікарем при дворі герцога Карла Калабрійського.
У липні 1327 року Чекко д'Асколі знову постав перед судом інківізиції, йому було пред'явлено звинувачення за такими пунктами:
- 1) стверджував, що ми можемо, при певному розташуванні зірок, робити незвичайні речі, і він вірить в існування злих духів у вищих сферах, яких за допомогою заклинань можна змусити, за відомого розташування зірок, творити чудеса;
- 2) у його трактаті йшлося про непереборний вплив небесних тіл і про те, що Христос зійшов на землю не лише з волі Божої, а й унаслідок астрономічного порядку речей, що він жив і мандрував із учнями, підкоряючись своєму гороскопу, який визначив і смерть, якою він помер.
- 3) вважав, що Антихрист, згідно з вказівками планет, з'явиться у вигляді багатого і могутнього володаря.
В результаті цього процесу був засуджений до страти і спалений на багатті у Флоренції 26 вересня 1327[7]. Це один із перших учених, страчених за вироком суду інквізиції.
Чекко д'Асколі — дидактична поема «L'Acerba», написана шестирядковими строфами (видозміною терцетів) являє собою рід енциклопедії середньовічних знань, в якій викладаються відомості з астрономії, метеорології, антропології, йдеться про добродіїв і пороків (у зв'язку з небесними явищами), про кохання (відповідно до теорії Гвідо Гвінічеллі), про тварин (з моральним тлумаченням їх властивостей, як у бестіаріях), також різноманітні відомості з природної історії та психології.
На його честь названий кратер на Місяці.
Публікації[ред. | ред. код]
_-_2374087_ic00362000_Scan00008.jpg)
- De principiis astrologiae
- Tractatus in sphaerae
- De eccentricis et epicyclis
- Prelectiones ordinarie astrologie habite Bonomie
- Acerba etas
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в http://www.treccani.it/enciclopedia/francesco-stabili_(Enciclopedia-Dantesca)/
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118638270 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ LIBRIS — 2013.
- ↑ Library of the World's Best Literature / за ред. Ч. Д. Уорнер — 1897.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Istituto Superiore di Studi Medievali 'Cecco d’Ascoli'. Архів оригіналу за 1 листопада 2010. Процитовано 2 січня 2015.
- ↑ 16 settembre 1327: Cecco d'Ascoli viene arso sul rogo. Архів оригіналу за 29 жовтня 2017. Процитовано 13 лютого 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Г. Астрономы. Биографический справочник. — Киев : Наукова думка, 1977.
- Bariola, «С. d'Ascoli» (Флоренція, 1879);
- Carducci, «Studi letto r arii»;
- Frizzi, «Saggio di studi s opra C. d'A. e l'Acerba» (Флоренція, 1879);
- Scheffer-Boichorst, «Aus Daniels Verbannung» (Страсбург, 1882).
Посилання[ред. | ред. код]
- Асколи, Чекко // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
