Червоний прапор (символ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
М.Пимоненко «Весілля у Київській губернії» (1891), де зображена хода під червоним прапором на весіллі козаків-українців Київщини
Похід руського князя Олега на Царгород під червоними прапорами (мініатюра з Радзивілівського літопису XIII ст.)
Польський художник 19 ст. Юзеф Брандт (1841—1915), відомий своїми полотнами на тему українського козацтва. Картина «Повернення переможців», на якій зображене повернення з походу козаків-українців під червоним прапором
Red flag waving.svg

Червоний прапор — релігійний і військово-політичний символ, здавна відомий, зокрема українцям, козакам-українцям Подніпров'я, корінним жителям Київської Руси-України, один з історичних символів українського народу (нарівні з синьожовтим прапором). У 19-20 ст. став одним з основних символів революційної боротьби, також більшовизму, соціалізму, через що на ставлення до нього стали впливати політичні уподобання людей, для одних він став символом свободи й звільнення від рабства, для інших — символом насильства, геноциду, смерті.

Активно використовувався у геральдиці й нагородній системі країн, окупованих СРСР. Назву «червоний прапор» мали газети та підприємства. Прихильники народовладдя під гаслами різних напрямків і червоними прапорами в Україні 1920х рр. нерідко вживали назву і самоназву, похідну від червоного прапора — «червоні козаки». Також червоний колір вживався для військових прапорів (хоругв) часів Держави Війська Запорозького і Великого Князівства Руського, також в українських селах він часом використовувався у традиційному народному весільному обряді. Червоний колір як сакральний (в тому числі для прапорів) є традиційним для козаків-українців, китайців тощо, різних культур Європи і Азії.

Символічне значення[ред. | ред. код]

У Давньому Римі червоний прапор означав війну[1].

Використання в різних державах[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

У період Київської Русі стяг «був переважно червоний із золотим тризубом того чи іншого великого князя»[2].

Микола Міхновський вважав Червоний прапор символом націоналізму[3][4]:

« На захист утиснених став націоналізм — страшний ворог пануючих — і розвернув свій червоний прапор »

У романі «Холодний Яр» згадується про отамана Коцура, який заснував свою незалежну селянську республіку під червоними прапорами, і це при тому, що його Революційний комітет складався зі справжніх українських націоналістів:[5]

« У тому районі, минулого 1919 року, зорганізувався був большевицький Чигиринський полк, який під проводом бувшого каторжанина Коцура прилучився до Червоної армії і брав участь у боях з армією УНР. Але розчарувавшись скоро в большевиках, полк самочинно вернувся до Чигирина і заклав там самостійну «республіку» під червоними прапорами. »

Вояки I та II Дніпровських дивізій, замість жовто-блакитних, використовували червоні стяги з надписами «Вся влада Радам» і «Вся влада робітникам і селянам!». На повстанських шапках та кашкетах були, поруч із тризубами, також і червоні стрічки[6].

Галичина, Волинь (1939—1941, після 1944 року)[ред. | ред. код]

Під червоними радянськими прапорами у вересні 1939 року були анексовані СССР. Під червоними радянськими прапорами проводилися масові репресії незгідних із діями нових (як виявилося) окупантів, терор проти місцевого населення (підтвердження — знаходження поховань закатованих більшовиками українців, поляків, ймовірно, євреїв, у Бучачі (у підвалі церкви Святої Покрови), Чорткові та інших населених пунктах), що на десятиріччя загальмувало гуманітарно-економічний розвій (поступ) краю.[7][8]

СРСР[ред. | ред. код]

Прапор СРСР

Червоний прапор (швидше за все запозичений у європейських соціалістів) ліг до основи державного прапора СРСР і був символом Червоної Армії.

З розширенням соціалістичного табору, Червоний прапор почав застосовуватися в символіці деяких інших країн (В'єтнаму, КНР).

Перехідні Червоні прапори були однією з форм заохочення переможців соціалістичних змагань. Такі прапори могли засновуватися на різних рівнях, починаючи Радою Міністрів СРСР для Всесоюзних соцзмагань, і закінчуючи окремими підприємствами і колгоспами для нагородження колективів цехів, бригад — переможців внутрішнього змагання. Зазвичай вручення прапора супроводжувалося грошовими преміями переможцям. Схожа практика існувала і в деяких інших соціалістичних країнах.

КНР[ред. | ред. код]

Червоний прапор із жовтими зірками — державний прапор КНР.

Сучасне ставлення до символу[ред. | ред. код]

Через використання більшовиками червоного прапора ставлення до цього символу в багатьох людей є негативним. Глава УГКЦ Любомир Гузар:[9]

« Червоний прапор — це символ тих часів, це не символ України, це не символ свободи. Це символ знущання, це символ дуже важких для нашого народу часів. »

Ірина Фаріон про червоний прапор:[10]

« Це прапор крови замордованих українців і наше завдання – гідна і жорстка відплата ворогові. »

Кримськими татарами прапор вважається символікою, під якою вбивали і винищували націю[11].

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Какова история красного флага? — Генон (ru). Процитовано 2017-02-05. 
  2. Державна символіка
  3. Про ганчірку і прапори
  4. Микола Міхновський. Націоналізм — всесвітня сила
  5. «Холодний Яр. Частина перша»
  6. Отаман Зелений. Процитовано 2017-02-05. 
  7. Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996 рр.). — Львів : Місіонер, 1997. — 160 с., іл. — ISBN 966-7086-24-0.
  8. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
  9. В УГКЦ вважають червоний прапор символом знущання
  10. Червоний прапор — це прапор крові замордованих українців, — Ірина Фаріон
  11. У Бахчисарайському музеї знайшли брудний затоптаний червоний прапор, який показує ставлення кримських татар до радянської символіки.

Посилання[ред. | ред. код]