Черкес Олександр Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Черкес Олександр Ілліч
Народився 20 квітня (2 травня) 1894
Харків, Російська імперія
Помер 25 вересня 1974(1974-09-25) (80 років)
Київ, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність фармаколог, токсиколог
Галузь медицина
Alma mater Харківський університет[d] (1917)
Науковий ступінь доктор медичних наук[d] (1936)
Вчене звання професор[d]
Відомі учні Чекман Іван Сергійович і Трінус Федір Петрович
Заклад Харківський національний медичний університет, Національний медичний університет імені Олександра Богомольця і ХНУ імені В. Н. Каразіна
Членство Академія медичних наук СРСР
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Заслужений діяч науки і техніки УРСР

Олекса́ндр Іллі́ч Черке́с (* 2 травня 1894, Харків — † 25 вересня 1974, Київ)[1] — український фармаколог і токсиколог. Дійсний член Академії медичних наук СРСР (з 1960).

Життєпис[ред. | ред. код]

Батько був відомим у Харкові адвокатом[1].

У 1917 р. закінчив медичний факультет Харківського університету. У студентські роки ставив перші досліди в  науковій лабораторії видатного патолога, завідувача кафедрою патології О.В. Репрєва. У студентські часи виконав наукову працю “Зміна крові при різних формах голодування і наступному відгодовуванні”, за яку в 1916 р. отримав золоту медаль університету за кращу наукову працю.

Після закінчення університету служив у рядах Червоної армії лікарем та був стипендіатом кафедри загальної патології Харківського медичного інституту. Після демобілізації працював асистентом  (1921–1926), а потім доцентом (1927-1929) кафедри патології Харківського медичного інституту.

У 1924—1926 рр. стажувався в лабораторії відомого німецького фармаколога П. Тренделенбурга, а також знайомився з роботою  інших лабораторій Німеччини. У цей час опублікував у німецьких журналах низку статей з фармакології і токсикології.

З 1928 р. — член Правління Всесоюзного та Українського товариств фізіологів, біохіміків і фармакологів.

З 1930 по 1939 р. — завідувач кафедри фармакології Харківського медичного інституту[2], з 1940 р - професор Харківського медичного інституту.

Одночасно у 1925—1936 рр. — завідувач відділу токсикології Українського інституту гігієни праці та профзахворювань (Харків).

З 1934 р. — заступник директора з наукової роботи Київського інституту фармакології та токсикології, з 1947 р. — завідувач відділу цього ж інституту.

Доктор медичних наук (1936).

Під час війни Черкеса було призначено головним токсикологом СРСР. З 1945 р. — член президії Вченої медичної комісії МОЗ УРСР, а також голова Фармакологічної комісії МОЗ.

З 1944 — професор Київського медичного інституту, з 1944 по 1971 р. — завідувач кафедри фармакології цього вишу[1].

У 1945 р. Черкеса обирають членом-кореспондентом, а у 1960 – академіком Академії медичних наук СРСР.

З 1961 р. — головоа Українського і заступник голови Всесоюзного товариства фармакологів.

Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1946). Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями.

Наукова праця[ред. | ред. код]

Сфера наукових інтересів — вивчення фармакологічної регуляції судинного тонусу із застосуванням гангліоблокаторів, симпатолітиків, блокаторів адренорецепторів, інгібіторів моноамінооксидази, гіпохолестеринемічних препаратів.

Рорзробив теорію трофічної дії серцевих глікозидів.

Автор узагальненої експериментальної терапії при отруєннях солями важких металів (свинець, миш'як, кадмій та ін.), окисом вуглецю, бензолом, його нітро- і амідопохідними.

Запропонував класифікацію токсичних гіпоксій (1935) на підставі аналізу токсикодинаміки гіпоксидних отрут.

Разом зі співробітниками Черкес запропонував і ввів у практику нові антигіпертензивні препарати – бензогексоній та пірилен, гіпохолестеринемічний засіб – цетаміфен.[1][3] а також антидот миш'яку — унітол.

Автор понад 150 наукових праць, зокрема навчальних посібників та монографій. Підготував 67 докторів і кандидатів медичних наук.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Основы токсикологии боевых отравляющих веществ. — Москва, 1943 (7 видань);
  • О реакции организма на лекарства и яды. — Харьков, 1938;
  • Справочник по фармакотерапии. — Москва, 1945;
  • Руководство по токсикологии отравляющих веществ. — Киев, 1964 (співавт.).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Історія кафедри. Національний медичний університет імені О.О.Богомольця. Процитовано 2020-05-03. 
  2. Історична довідка | Кафедра фармакології. pharmacol.nuph.edu.ua. Процитовано 2020-05-03. 
  3. Lidiya. Народився Олександр Ілліч Черкес. ННМБУ (uk). Процитовано 2020-05-03. 

Джерела[ред. | ред. код]