Чонмьо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чонмьо
Jongmyo Shrine [1]
Світова спадщина
37°34′29″ пн. ш. 126°59′38″ сх. д. / 37.57472° пн. ш. 126.99389° сх. д. / 37.57472; 126.99389
Країна Південна Корея Південна Корея
Тип Культурний
Критерії iv
Об'єкт № 738
Регіон Азія і Океанія
Зареєстровано: 1995 (19 сесія)
Чонмьо (Південна Корея)
Чонмьо

Мапа
CMNS: Чонмьо у Вікісховищі

Чонмьо (кор. 종묘, 宗廟) — конфуціанське святилище, засноване на честь померлих ванів та їхніх дружин корейської династії Чосон. За дослідженнями ЮНЕСКО, це святилище нині є найдавнішим зі збережених королівських святилищ, в якому виконувалися похоронні ритуали починаючи з XIV століття. Такі святилища існували також в часи Трьох держав, проте Чонмьо є єдиним королівським святилищем. 1995 року Чонмьо було занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Історія[ред. | ред. код]

Чонмьо було споруджено 1394 року за наказом вана Тхеджо, на той час це була одна з найдовших будівель Азії. У головному залі, «Чонджоне», було сім кімнат, кожна з яких призначалася для вана та його дружини. Комплекс був розширений ваном Седжоном, за розпорядженням якого було добудовано зал «Йонненджон» (Зал Вічного Спокою).

Згодом чимало наступних ванів також розширювали святилище, незабаром у ньому стало 19 кімнат. Однак під час Імджинської війни святилище було зруйновано, а нове, що збереглася до наших днів, споруджене 1601 року. Зараз в ньому існує 19 пам'ятних плит різних ванів та 30 плит їхніх дружин, що розташовані в 30 сховищах. Оздоблення кожної кімнати є доволі аскетичним[2].

Зал «Чонджон» входить до списку Національних скарбів країни за номером 227; це найдовша з давньокорейських споруд[2].

Південна брама призначалися для входу й виходу духів, східна брама — для ванів, а учасники ритуалів входили й виходили через західну браму[3].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. а б [1]
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 грудня 2005. Процитовано 28 грудня 2015. 

Література[ред. | ред. код]

  • Hoon, Shin Young (2008). The Royal Palaces of Korea: Six Centuries of Dynastic Grandeur (Hardback). Singapore: Stallion Press. ISBN 978-981-08-0806-8. 

Посилання[ред. | ред. код]