Чорноволенко Олександр Віленович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Віленович Чорноволенко
Oleksandr Chornovolenko.jpg
Народився 28 березня 1955(1955-03-28) (64 роки)
місто Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Факультет кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3], Народний депутат України[4] і Народний депутат України[5]
Партія Народний Рух України
Нагороди
Заслужений економіст України
Україна Народний депутат України
3-го скликання
Народний Рух України 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Народний Рух України (НУ) 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
Народний Рух України (НУ) 25 травня 2006 12 червня 2007
6-го скликання
Народний Рух України (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Олекса́ндр Віле́нович Чорново́ленко (нар. 28 березня 1955, м. Київ) — український політик. Народний депутат України. Кандидат економічних наук1985). Старший науковий працівник відділу регіональних систем управління Інституту кібернетики НАНУ. Член Народного Руху України1989), голова Центральної контрольно-ревізійної комісії, член Політради (з березня 1999) та голова Київської міської організації.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї українського радянського філософа-марксиста і соціолога Вілена Пилиповича Чорноволенка.

З 1972 до 1977 року навчався на факультеті кібернетики Київського університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Економічна кібернетика». За фахом математик-економіст. Захистив кандидатську дисертацію за темою «Організація та методи синхронізації виробництва». Заслужений економіст України.

Кар'єра[ред. | ред. код]

  • Травень 1990 — липень 1994 — депутат, співголова планово-бюджетної комісії, співголова Демблоку, голова фракції НРУ у Московській районній раді міста Києва.
  • З липня 1994 — депутат (XXII, XXIII скликань), голова депутатської групи «Столиця», заступник голови постійної депутатської комісії з питань планування, бюджету та фінансів, голова підкомісії з питань соціально-економічного розвитку Києва Київської міської ради.
  • Травень 1990 — жовтень 1992 — заступник голови, з жовтня 1992 — голова Московської районної організації НРУ міста Києва.
  • З грудня 1993 — голова Центральної контрольно-ревізійної комісії НРУ.
  • Вересень 1996 — жовтень 1998 — начальник валютно-експертного управління Київської міської державної адміністрації.
  • З червня 1996 — заступник голови, з квітня 1999 — голова Київської міської організації НРУ.

У 2007 році підтримав призначення Юлії Тимошенко прем'єр-міністром, і обрання Арсенія Яценюка Головою Верховної Ради. У 2008 був одним з найактивніших борців за збереження Юлії Тимошенко на посту прем'єр-міністра.

У 2008 році, як голова Київської міської організації Народного Руху України головував на конференції по створенню Блоку Віталія Кличка на виборах мера і Київради. Запропонував висунути Віталія Кличка на посаду Київського міського голови.

У 20092010 роках був заступником керівника Київського міського штабу по виборах Юлії Тимошенко Президентом України. У 2012 році на підтримку незаконно ув'язненої Юлії Тимошенко вступив до політичної партії «Батьківщина». Заступник керівника виборчого штабу ВО «Батьківщина» в Києві.

Автор понад 50 наукових праць, зокрема монографії «Опыт моделирования социальных процессов» (1989, співавтор). Володіє англійською мовою. Захоплюється історією, етнографіяєю, політологією та соціологією.

Сім'я[ред. | ред. код]

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Народний депутат України 3-го скликання з 13 жовтня 1998 до 14 травня 2002 від НРУ, № 43 в списку. На час виборів: начальник валютно-експертного управління Київської міської державної адміністрації, член НРУ. Паралельно балотувався за виборчім округом № 213 міста Києва. З'явилося 54.9 %, «за» 13.0 %, 2 місце з 25 претендентів. Член фракції НРУ (жовтень 1998 — березень 1999), уповноважений представник фракції НРУ (першої) (з березня 1999, з квітня 2000 — фракції НРУ). Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (з листопада 1998).

Народний депутат України 4-го скликання з 14 травня 2002 до 25 травня 2006 від блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», № 35 в списку. На час виборів: народний депутат України, член НРУ. Член фракції «Наша Україна» (15 травня 2002 — 7 вересня 2005), уповноважений представник фракції НРУ (з 7 вересня 2005). Член Комітету з питань бюджету (з 11 червня 2002).

Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 12 червня 2007 від Блоку «Наша Україна», № 51 в списку. На час виборів: народний депутат України, член НРУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з 25 травня 2006). Член Комітету з питань бюджету (з 18 червня 2006). 12 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 травня 2007 від Блоку «Наша Україна — Народна Самооборона», № 70 в списку. На час виборів: голова Київської міської організації НРУ, член НРУ. Член фракції Блоку «Наша Україна — Народна Самооборона» (з 23 листопада 2007). Член Комітету з питань бюджету (з 26 грудня 2007).

У Верховній Раді України, будучи членом бюджетного Комітету, послідовно і наполегливо відстоював інтереси киян. У 20072012 роках був автором 21 законопроекту. У тому числі законопроекту № 10116 про повернення місту Києву 100 % податку на доходи фізичних осіб (що повинно збільшити надходження до київського бюджету більш ніж на 8 мільярдів гривень щорічно, або по 4 тисячі гривень на кожного дорослого киянина в рік), а також законопроектів № 7083-1, 7088, 10582, 10583, 10584, спрямованих на повернення самоврядування громадянам Києва (що дасть можливість киянам розпоряджатися більш ніж 24 мільярдів гривень київського бюджету). Тільки за 20072012 роки зробив майже 600 депутатських звернень, 253 депутатських запитів, значна частина з яких пов'язана з вирішенням проблем фінансування розвитку Києва — будівництва метро, ​​міської інфраструктури та соціальної сфери міста. Автор 1106 поправок до законопроектів, у тому числі майже 50 поправок до Закону України «Про пенсійну реформу», націлених на захист інтересів пенсіонерів та недопущення підвищення пенсійного віку, 80 поправок до Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», які були спрямовані на збереження права на пільги для громадян; більше 90 поправок до Податкового кодексу; 142 поправки до Бюджетного кодексу України.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]