Чуб Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Чуб
Чуб Олександр Сергійович
 Молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження 15 лютого 1995
м. Харків, Україна
Смерть 19 червня 2022
м. Сєвєродонецьк, Луганська область
Національність українець
Псевдо «Вікінг»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Герой України

Чуб Олександр Сергійович (нар. 15 лютого 1995(19950215), Харків — 19 червня 2022, Сіверодонецьк, Луганська область) — український військовослужбовець, молодший лейтенант. Учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 15 лютого 1995 в Харкові[1].

Навчався у військовому ліцеї імені Івана Богуна у Києві і бував удома лише на вихідні. Був переведений в цивільний ліцей, оскільки в його матері була невиліковна хвороба і коли йому було 13 років вона померла. Закінчив авіакосмічний ліцей імені Ігоря Сікорського[2].

З 2016 виконував бойові завданя у зоні проведення АТО[1] у складі 8 полку Сил спеціальних операцій. Потім був інструктором з рукопашного бою у Військовому інституті (Київського національного університету імені Тараса Шевченка).

З лютого 2022 року у складі підрозділу спеціального призначення ГУР МО України виконував низку спеціальних та бойових завдань, які, без перебільшення, допомогли змінити хід великої війни.

Добровольцем вступив до лав ЗСУ, брав участь у боях за Київ. У квітні виконував спеціальні завдання на півдні України.

Був першим, хто висадився на скелястий ґрунт Зміїного з повітря і з кулеметом пробивав шлях побратимам. Окупантів на острові виявилося стільки (маскувалися в скелястих природних печерах), що Олександр стріляв дуже довго. Щоправда, на той час до кінця виконати місію не вдалося. Однак саме ця операція дала змогу спланувати наступні, які, зрештою, завершилися успіхом[3].

У червні приступив до виконання завданнь в Сєвєродонецьку, Луганської області. Загинув 19 червня 2022 під час штурму вогневих позицій ворога[4]. Отримав численні вогневі поранення, несумісні з життям. Розуміючи це, він наказав побратимам не забирати його, бо інакше вибратися живими їм би точно не вдалося[3].

7 вересня 2022 р. Президент України Володимир Зеленський в Білій залі Героїв України Маріїнського палацу у Києві вручив нагородні атрибути звання Герой України членам родини молодшого лейтенанта Олександра Чуба[4].

Три місяці росіяни не віддавали тіло Олександра. Постійно переносили дату обміну.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

На будівлі авіакосмічного ліцею, де навчався Олександр, 15 грудня 2022 року було встановлено пам'ятний знак[2]. На відкритті були присутні члени родини, учні ліцею, бойові побратими, представники воєнної розвідки та Міністерства оборони України.

У березні 2024 року на фасаді будинку у Святошинському районі Києва, де жив Олександр, встановили меморіальну дошку, а побратими виготовили йому пам'ятник — лицар з автоматом у руці[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Герой України Чуб Олександр Сергійович. gur.gov.ua. Процитовано 31 грудня 2022.
  2. а б У Києві відкрили меморіальну дошку Герою України Олександру Чубу. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 31 грудня 2022.
  3. а б в Герой України Чуб Олександр Сергійович.
  4. а б в Воєнна розвідка України є однією з найфаховіших у світі, розвідники доводять це щодня в боях за нашу державу — Володимир Зеленський // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 7 вересня 2022 р.