Pliosaurus funkei

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Pliosaurus funkei
Час існування: Титонський ярус
147 млн років тому
Реконструкція
Реконструкція
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Архозавроподібні (Archosauromorpha)
Клас: Панчерепахи (Pantestudines)
Надряд: Завроптеригії (Sauropterygia)
Ряд: Плезіозаври (Plesiosauria)
Родина: Пліозаврові (Pliosauridae)
Рід: Пліозавр (Pliosaurus)
Вид: Pliosaurus funkei
Pliosaurus funkei
Knutsen et al., 2012

Pliosaurus funkei — вид пліозаврів, відкритий групою норвезьких палеонтологів на чолі з Йорном Хурумом (Jørn Hurum) з Осло між 2006 і 2007 роками на Шпіцбергені. Цей вид жив наприкінці верхньої юри (титон), близько 147 мільйонів років тому. За оцінками, його довжина становила від 10 до 13 метрів, що робить його одним з найбільших пліозаврів, які коли-небудь жили.

2009 року вийшов документальний фільм про розкопки скелета Pliosaurus funkei на одному з островів Шпіцбергена[1]. Вид Pliosaurus funkei був описаний у 2012 році Еспеном М. Кнутсеном, Патріком С. Друкенміллером та Йорном Х. Хурумом[2][3].

Назва[ред. | ред. код]

Свою видову назву, funkei, він отримав на честь Бйорна Функе, першовідкривача голотипу PMO 214.135, та його дружини Мей-Лісс Кнудсен Функе, яка присвятила кілька років добровільної роботи над палеонтологічною колекцією Музею природознавства при Університеті Осло[2].

Історія відкриття[ред. | ред. код]

Викопні рештки тварини були знайдені під час двох експедицій на архіпелаг Шпіцберген у 2006—2007 рр. У серпні 2007 року команда розкопала велику морську палеофауну, включаючи іхтіозаврів, плезіозаврів і рештки великого пліозавра. Наприкінці експедиції Йорн Хурум виявив сліди ще одного пліозавра, але кінець арктичного літа означав, що їм довелося повернутися до Норвегії. Нова двотижнева експедиція в червні 2008 року знайшла фрагментарний череп пліозавра, названого командою «Хижак Ікс», який виявився навіть більшим за свого попередника[4]. Тварина явно належала до нового, ще не описаного виду, і її розміри були разючими.

Дослідження решток зайняло кілька років, головним чином через час, необхідний для підготовки скам'янілості, яка перебувала в дуже поганому стані. Під дією поперемінного заморожування і відтавання скам'янілі рештки були розбиті методом геліфракції на велику кількість фрагментів, часто розміром менше сантиметра (команда знайшла 20 000 фрагментів). Скам'янілі рештки були загорнуті в жорстку ганчірку для транспортування в лабораторію, де вони були реконструйовані перед подальшим аналізом.

Опис[ред. | ред. код]

Початкові оцінки розмірів пліозавра ґрунтувалися на надзвичайно добре збереженому потиличному відростку діаметром 16 см, що вдвічі більше, ніж у тиранозавра рекса, і зубах довжиною понад 30 см, що давало підстави припустити, що тварина була завдовжки близько 15 м і важила близько 45 тонн[5]. На момент опису у 2012 році розміри Pliosaurus funkei оцінювалися від 10 до 13 метрів[2]. Мозок цього хижака був схожий, пропорційно до розмірів тварини, на мозок сучасної великої білої акули[5].

В культурі[ред. | ред. код]

Pliosaurus funkei був показаний у 4-й серії «Боротьба за виживання» документального телесеріалу BBC «Планета динозаврів»[en] 2011 року, створеного Найджелом Патерсоном і Філом Добрі та озвученого Джоном Хертом.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Predator X на сайті IMDb (англ.)
  2. а б в Knutsen, Espen M.; Druckenmiller, Patrick S.; Hurum, Jørn H. (2012). A new species of Pliosaurus (Sauropterygia: Plesiosauria) from the Middle Volgian of central Spitsbergen, Norway (PDF) (англійською) . Norsk Geologisk Tidsskrift. с. 235—258. ISSN 0029-196X.
  3. Ghose, Tia (17 жовтня 2012). Ancient 'Predator X' Sea Monster Gets Official Name. livescience.com (англ.). Процитовано 8 листопада 2023.
  4. Arctic sea monster's giant bite (брит.). 17 березня 2009. Процитовано 8 листопада 2023.
  5. а б Coghlan, Andy (17 березня 2009). Fossil of 'ultimate predator' unearthed in Arctic. New Scientist (анлійською) . Процитовано 8 листопада 2023.