Шалатовський Вадим Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шалатовський Вадим Володимирович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 5 березня 1983(1983-03-05)
Пасічна
Смерть 5 вересня 2014(2014-09-05) (31 рік)
Весела Гора
Поховання Хмельницький
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Територіальна оборона
Формування
Війни / битви Війна на сході України
Бої за Щастя
Засідка під Веселою Горою
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Вади́м Володи́мирович Шалато́вський (5 березня 1983(19830305) — 5 вересня 2014) — старший солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Проживав у місті Хмельницький, займався спортом. Строкову службу проходив у повітряно-десантних військах.

Активний учасник Революції Гідності; під час другої хвилі мобілізації облишив свій бізнес та пішов на фронт.

Старший солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».

5 вересня 2014-го зник безвісти під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула.

Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий Герой. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.

Упізнаний за експертизою ДНК у березні 2015 року, старобільські волонтери зібрали кошти на цинкову труну, щоб доставити Вадима до Хмельницького. 25 березня 2015 року з Вадимом попрощались у Києві на Майдані Незалежності, 26 березня — в Хмельницькому.

Перепохований у Хмельницькому на Алеї Слави кладовища, мікрорайон Ракове.

Без Вадима лишились дружина, син та донька.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 25 грудня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
  • Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно)
  • медаллю «За хоробрість в бою» від ГО «Луганська обласна спілка ветеранів АТО» (посмертно)[2]
  • рішенням Хмельницької міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 25 грудня 2015 року № 722/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Родини хмельничан-айдарівців отримали нагороди [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Хмельницька міська рада, 28 серпня 2018

Джерела[ред. | ред. код]