Шарнірна петля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарнірна петля
Дерев'яна петля. Музей «Гірська Ферма», Північна Кароліна, США.
Верхній шип двері входить у гніздо верхнього одвірка, заміняючи верхню завісу.

Шарнірна петля, дверна петля, завіса[1] — циліндричне шарнірне з'єднання, призначене для навішення дверей або відкидних деталей у меблів, кузовах машин і корпусах механізмів.

Історія[ред. | ред. код]

У давнину для рухомого кріплення дверей використовували ремені, дротяні кільця, пристрої з вухами і гаками-бретналями. Словарь української мови Б. Д. Грінченка містить згадку про такий спосіб навішування дверей (воріт): п'ятка (нижній кінець стовпця воріт чи нижнього шипа дверей) входила в підп'ятник-каганець, граючи тим самим роль нижньої завіси[2][3]. Замість верхньої завіси у верхній частині одвірка (ворітного стовпа) кріпилася кичка — дерев'яна деталь з виїмкою, яка утворювала наскрізний отвір, де обертався стовпець ворітного полотна чи верхній шип дверної стулки[4]. Вісь для обертання дверей чи воріт називалася бігуном[5], вереєю[6].

Поширеним був метод підвішування на Г-подібних стрижнях: на дерев'яних стулках кріпилися поперечні залізні штаби (у французькій мові відомі як pentures) із загнутими кільцеподібно кінцями, які надівалися на вертикальні гілки стрижнів, вмурованих у стіну або вбитих у дерев'яні одвірки чи ушули.

Види[ред. | ред. код]

Напівшарнірна петля
Угвинтні
Накладні

Петля складається з двох деталей (карт) для кріплення до дверей і до місця установки і сполучної осі (стержня). У картах зазвичай присутні отвори для кріплення.

Врізні
Півшарнірні

У так званій півшарнірній петлі застосовується той самий принцип, що в способі навішування стулок на гаках: стрижень закріплений у нижній з двох карт-половинок, а у верхній розташований шарнір у вигляді ковпачка. Така конструкція забезпечує з'ємність двері, так як карти легко роз'єднуються. Для зменшення тертя в півшарнірній петлі між картами на стрижень часто надягають колечко з малим тертям, зазвичай бронзове, і наносять густе мастило.

Рояльні

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Завіса // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. П'ятка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Каганець // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Кичка // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Бігун // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  6. Верея // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Посилання[ред. | ред. код]