Шевирьов Іван Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шевирьов Іван Якович
Shevyryov I Ya entomologist.JPG
Народився 20 грудня 1859(1859-12-20)
Харків
Помер 7 липня 1920(1920-07-07) (60 років)
Краснодар
Країна Російська імперія
Діяльність науковець
Alma mater Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Галузь ентомологія
Заклад Інститут зоології АН Казахстану
Науковий керівник М. О. Холодковський
Відомий завдяки: прикладним роботам із вивчення комах

Іва́н Я́кович Шевирьо́в (18597 липня 1920) — російський ентомолог, який народився, здобув освіту і певний час працював в Україні. Автор ґрунтовних досліджень жуків-короїдів та інших комах — шкідників лісу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Іван Якович Шевирьов народився у 1859 році у Харкові. Його батько Яків Іванович Шевирьов (1824-?) походив з Калуги, матір'ю майбутнього вченого була Варвара Іванівна Шевирьова (1827-?)[1]. Іван Шевирьов закінчив 3-ю Харківську гімназію (1878) та фізико-математичний факультет Харківського університету (1883).

Наступного року він переїхав до Санкт-Петербурга. Тут він працював вихователем у пансіоні при гімназії Гуревича (1884—1887), а потім прийняв запрошення М. О. Холодковського і став першим асистентом кафедри зоології Санкт-Петербурзького лісового інституту (1887—1896)[2]. Згодом він організував і очолив першу в Росії ентомологічну лабораторію Лісового департаменту Міністерства землеробства і державного майна (1898—1917)[3]. Тут він дослужився до чину дійсного статського радника[4]

В роки громадянської війни він обіймав посаду викладача Воронезького (1918—1919), а згодом Кубанського сільськогосподарського інституту (1919—1920).

Помер І. Я. Шевирьов 7 липня 1920 р. в Краснодарі і був похований на місцевому цвинтарі (За іншими даними, він помер в Абрау-Дюрсо Краснодарського краю[5]).

Донька вченого, Є. І. Старинкевич у заміжжі (1890, Санкт-Петербург — 1966, Київ) стала відомим українським літературознавцем, викладачем та літературним критиком[6]. Вона, зокрема, переклала з французької монографію Ж. А. Фабра, редактором перекладу став її батько[7].

Брат ентомолога, Петро Якович Шевирьов (1863—1887) був відомим народовольцем, якого стратили (разом з О. О. Ульяновим та іншими) за участь у змові з метою царевбивства.

Наукова і громадська діяльність[ред. | ред. код]

Як ентомолог І. Я. Шевирьов дебютував статтею про перетинчастокрилих Полтавської і Харківської губерній (1883).

І. Шевирьов — один з перших лісових ентомологів Російської імперії. Він встановив особливості біології найпоширеніших видів шкідників лісу, започаткував вивчення комах степових штучних лісів. Зокрема, влітку 1890 року він вивчав шкідників дерев у зразковому степовому Бердянському лісництві[8]. І. Шевирьов запропонував точний метод визначення кількості стадій личинок паразитичних перетинчастокрилих. Йому також належить ідея методу інтоксикації рослин для знищення шкідників.

З-під пера Івана Яковича вийшло понад 60 наукових праць[9]. Серед них книги:

  • Практическая энтомология. — СПб.: тип. Канцелярии с.-петерб. градоначальника, 1887
  • Описание вредных насекомых степных лесничеств и способов борьбы с ними — СПб.: тип. И. Н. Скороходова, 1893. — 143 с.
  • Загадка короедов (1905, 1907, 1910)і четверте видання — у 1969 році (за ред. П. Г. Трошаніна, М.: Лісова промисловість. — 96 с.)
  • Внекорневая подкормка больных деревьев с целью их лечения и уничтожения паразитов (1903)
  • Сельское хозяйство и лесоводство (1903)
  • Паразиты і сверхпаразиты из мира насекомых (1912)

У творчому доробку вченого також численні статті:

  • О некоторых вредных в садоводстве насекомых Харьковской губернии. — СПб., 1888—1889
  • О некоторых вредных в садоводстве насекомых Харьковской губернии — Харьков, 1890
  • О вредных насекомых степных лесничеств в 1889 г.(отчёт Лесному департаменту). — СПб.: тип. В. Демакова, 1891. — 139 с. — https://dlib.rsl.ru/viewer/01003661278#?page=5.
  • Вредные лесные насекомые Южной России. Наблюдения 1891 г. / Ив. Шевырев. — СПб.: тип. В. Демакова, 1892—1893. — 3 т. — (Второй отчет Лесному департаменту).
  • Шелкопряд-монашенка или шелкопряд-монах и способы борьбы с ним. — СПб.: Лесн. деп., 1894. — 72 с.
  • Можно ли делать борьбу с монашенкой обязательной для всех лесовладельцев Средней России? — СПб.: тип. В. Демакова, 1894. — 15 с. — https://dlib.rsl.ru/viewer/01003636856#?page=5
  • О границах распространения майских жуков (Melolontha и Polyphylla) в Европейской России — СПб.: тип. Имп. Акад. наук, 1897. — 16 с
  • Общий обзор жизни вредных насекомых и способ борьбы с ними. — [Санкт-Петербург]: тип. Спб. градоначальства, [1899]. — 42 с.;
  • Друзья и враги плодового сада (1900)
  • Внекорневое питание больных деревьев с целью их лечения и уничтожения паразитов // Сельское хозяйство и лесоводство", — 1903
  • Значение насекомоядных птиц в лесу и степи (Исслед. по вопр. о питании птиц) / Д. В. Померанцев и И. Я. Шевырев. — СПб.: тип. М. А. Александрова, 1910. — [2], 99 с. — (Главное управление землеустройства и земледелия. Лесной департамент. Труды по лесному опытному делу в России; Вып. 24).
  • Загадка короедов. — 3-е изд., испр. и доп. — СПб.: тип. т-ва «Обществ. польза», 1910. — 106 с. : ил.
  • Паразиты и сверхпаразиты из мира насекомых. Вып. 1 / Ив. Шевырев. — СПб.: изд. авт. при пособии Лесного деп., 1912.
  • Возрождение пчеловодства в казенных лесах — М,: изд. авт., 1917. — 22 с.

І. Я. Шевирьов редагував російські переклади класичної праці Ж. А. Фабра «Инстинкт и нравы насекомых» (1905), а також доробки М.-Р. Штандфуса і А. Лейриця[10] . Він є автором низки статей у «Енциклопедичному словнику» Брокгауза та Ефрона і «Повній енциклопедії російського сільського господарства».

Учень І. Я. Шевирьова — Василь Илліч Плотников, асистент лабораторії Лісового департаменту, засновник Туркестанської станції захисту рослин (Ташкент), на базі якої згодом виник НДІ захисту рослин[11].

Визнанням наукових заслуг І. Я. Шевирьова стало обрання його секретарем і почесним членом Російського ентомологічного товариства (1908). Серед його друзів були знані російські ентомологи М. О. Холодковський, М. М. Римський-Корсаков, А. П. Семенов-Тянь-Шаньський, Г. Г. Якобсон та О. В. Яцентковський.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мосин О. В., Мосина С. А. Генеалогия Шевырёвых и Барановых Семья калужского торговца А. А. Шевырева (Калуга, 1910 г.) (20 фото) http://www.etoretro.ru/pic59200.htm; Калужская торговая династия. Шевыревы — http://baza.vgdru.com/11/61467/
  2. Вереха П. Н. Исторический очерк развития С.-Петербургского лесного института — https://dlib.rsl.ru/viewer/01003711194#?page=235] — СПб., 1903. — С. 173.
  3. Шевырев Иван Яковлевич — https://www.derev-grad.ru/biografii/shevyrev-ivan-yakovlevich.html
  4. Волков С. Высшее чиновничество Российской империи. Краткий словарь — М.: Университет Дмитрия Пожарского, Русский фонд содействия образованию и науке, 2016. — 800 с.
  5. Трошанин П. Г. Иван Яковлевич Шевырёв (Краткая биография). В кн. И. Я. Шевырёв. Загадка короедов. — М.: Лесн. пром-ть, 1969б с. 5-8)
  6. Кальниченко О. А., Полякова Ю. Ю. Українська перекладознавча думка: Хрестоматія. — Вінниця, Нова Книга, 2011. — 504 с.
  7. . Фабр Ж.-А. Инстинкт и нравы насекомых. Из «Энтомологических воспоминаний» Фабра /перевод Е. И. Шевыревой. в 2 т. — СПб.: изд-во Маркса, 1905
  8. Воловник С. В. Возвращение Павла Сивицкого // Мелитопольский краеведческий журнал, № 7, 2016, с. 24-30
  9. Їх повний перелік див.: Якобсон Г. Г. Иван Яковлевич Шевырёв и его работы по прикладной энтомологии // Известия отдела прикладной энтомологии ГОс. института опытной агрономии. Т.3, вып. 1, Л.: 1927
  10. Лейриц А. Противные животные. — Санкт-Петербург: Издание Ф. Павленкова, 1900. — 150 с.
  11. http://www.zhurmir.ru/content/entomolog-vasiliy-plotnikov-urozhenec-tomska