Ширман Яків Давидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ширман Яків Давидович
Ширман Яков Давидович
Народився 17 листопада 1919(1919-11-17)
м. Москва
Помер 8 квітня 2010(2010-04-08) (90 років)
м. Харків
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність фізик
Alma mater Ленінградська військова повітряна академія
Галузь радіотехніка, радіофізика
Вчене звання професор (1961)
Науковий ступінь доктор технічних наук (1960)
Аспіранти, докторанти Шостко Світослав Миколайович
Війна німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького I ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни II ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Державна премія СРСР Державна премія СРСР Заслужений діяч науки і техніки України

Ши́рман Я́ків Дави́дович (17 листопада 1919(19191117), Москва — 8 квітня 2010, Харків) — радянський вчений в галузі радіотехніки та радіофізики, доктор технічних наук (1960), професор (1961), заслужений діяч науки і техніки України (1967), лауреат Державних премій СРСР (1979, 1988).

Біографія[ред. | ред. код]

Я. Д. Ширман народився 17 листопада 1919 року в м. Москва. У 1941 році закінчив 4 курси електрофізичного факультету Московського енергетичного інституту, продовжити навчання в інституті завадила війна. У червні-вересні 1941 року Яків Давидович брав участь у зведенні оборонних рубежів у Смоленській області, пізніше поступив до Ленінградської військової повітряної академії (ЛВПА), яку закінчив у 1944 році. Протягом навчання у академії брав участь у бойових діях Південно-Західного фронту як помічник штурмана авіаційного корпусу з навігації.

У 1947 році закінчив ад'юнктуру при ЛВПА, наступного року захистив кандидатську дисертацію на тему теорії імпульсного радіозв'язку. У 1946 році почав викладацьку діяльність, спочатку на кафедрі авіаційного радіозв'язку ЛВПА, з 1949 року — на кафедрі теоретичних основ радіотехніки і радіолокації Військової інженерної (раніше Артилерійської) радіотехнічної академії ППО у місті Харків. У 1950 році став заступником начальника, у 1959 році — начальником кафедри ТОРЛ ВІРТА. На цій посаді він перебував до 1980 року.

У 1960 році Я. Д. Ширман захистив докторську дисертацію на тему «Проблема повышения разрешающей способности импульсных радиолокаторов по дальности без сокращения длительности зондирующих радиоимпульсов», у 1961 році йому було присвоєно звання професора.

В останні роки життя — провідний науковий співробітник НВЛ Харківського університету Повітряних сил. Помер 8 квітня 2010 року, похований у Харкові.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Яків Давидович Ширман є засновником визнаної у всьому світі наукової школи «Статистична теорія та техніка підвищення інформативності та перешкодозахищеності радіотехнічних приладів і систем». Основними результатами дослідень наукової школи стали:

  • розвиток статистичної теорії роздільності
  • розвиток теорії та впровадження в практику локаційного виявлення та супроводу нових методів обробки широкосмугових (складних) сигналів
  • розвиток теорії та техніки, поширення галузей застосування швидкого спектрального та спектрально-часового аналізу сигналів у широкій смузі частот на основі техніки стиску.
  • розвиток теорії, вдосконалення, поширення галузі застосування та впровадження в техніку адаптивних пристроєв перешкодозахисту
  • дослідження методів розпізнання локаціонних цілей з використанням та без використання надширокосмугових сигналів

Я. Д. Ширман є автором 400 наукових робіт, винаходів, монографій, підручників і навчальних посібників. Починаючи з кінця 50-х років і далі виконав основоположні роботи по статистичній теорії просторово-часового розділення і надрозділення сигналів. Ще в 1951 р. (АС 1385) запропонував перейти в системах селекції рухомих цілей від однократного черезперіодного віднімання до багатократного, що використане в багатьох РЛС.

Незалежно від іноземних дослідників, запропонував в 1956 р. (АС № 146803) метод стискування широкосмугових радіоімпульсів і забезпечив в 1959 році його перевірку на макеті РЛС на дальностях до 200 км, що також використане в багатьох РЛС. Спектральний аналіз на основі техніки стискування (1961, АС № 347004) привів до створення принципово нових станцій пасивної локації (радіотехнічної розвідки). На основі створеної теорії розділення були вперше розроблені (АС № 295267, 324956) пристрої автоматичної компенсації активних перешкод, що накладаються, перевірені експериментально в 19631964 роках, що стало поштовхом до впровадження в РЕП просторово-часової адаптації до перешкод. Я. Д. Ширман — ініціатор робіт по надширокосмуговій локації і розпізнаванню цілей по їх дальністних портретах. Ще в 19631964 роках під його керівництвом був випробуваний макет РЛС з дальністю 100… 150 км при смузі частот сигналу 75 Мгц, що набагато перевищувала відомі тоді смуги. Експерименти і моделювання продовжили роботу по комплексних методах розпізнавання цілей і виявлення скритних сигналів.

З наукової школи Я. Д. Ширмана вийшло 20 докторів наук, 60 підготовлених особисто ним кандидатів наук, 5 лауреатів Державної премії СРСР, лауреат премії Уряду Російської Федерації, заслужені діячі науки України, заслужені винахідники Російської Федерації та України.

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Ширман, Я.Д. Радиоволноводы и объемные резонаторы / Я. Д. Ширман. – М. : Связьиздат, 1959. – 379 с.
  • Ширман Я. Д. , Манжос В. Н.Теория и техника обработки радиолокационной информации на фоне помех. – М. : Радио и Связь, 1981. - 416 с.
  • Yakov D.Shirman (Editor). Computer Simulation of Aerial Target Radar Scattering, Recognition, Detection, and Tracking. – Artech House, 2002 - 294 p.
  • Радиоэлектронные системы: Основы построения и теория. Справочник. Издание второе, переработанное и дополненное. Авторы: Я. Д. Ширман, С. Т. Багдасарян, А. С. Маляренко, Д. И. Леховицкий, С. П. Лещенко, Ю. И. Лосев, А. И. Николаев, С. А. Горшков, С. В. Москвитин, В. М. Орленко. Под редакцией Я. Д. Ширмана. – М.: Радиотехника, 2007. - 512 с.
  • Ширман Я. Д. Разрешение и сжатие сигналов – М. : Советское радио, 1974. – 360 с.
  • Ширман Я. Д. Теоретические основы радиолокации. — М : Советское радио, 1970. — 560 с.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]