Ширяєв Валерій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ice hockey pictogram.svg
Валерій Ширяєв
Особові дані
Повне ім'я Валерій Вікторович
Ширяєв
Дата народження 26 серпня 1963(1963-08-26) (52 роки)
Місце народження Харків, СРСР
Зріст 178 см
Вага 85 кг
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1981–1991 СРСР «Сокіл» (Київ) 414 (65)
1991–1993 Швейцарія «Біль» 58 (29)
1993–1996 Швейцарія «Шо-де-Фон» 104 (63)
1996–1997 Швейцарія «Давос» 46 (14)
1997–2003 Швейцарія «Шо-де-Фон» 215 (79)
2003 Швейцарія «Цуг» 7 (2)
2003–2004 Швейцарія «Берн» 36 (10)
2004–2005 Швейцарія «Лангнау» 49 (7)
2005–2006 Швейцарія «Женева-Серветт» 23 (5)
2005–2006 Швейцарія «Біль» 13 (2)
2006–2008 Швейцарія «Шо-де-Фон» 74 (23)
Усього: 1039 (299)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1987–1991 Україна СРСР 43 (3)
1994–2005 Україна Україна 43 (13)
Усього: 86 (16)
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію поновлено 30 березня 2010.

Спортивні нагороди
Представник СРСР
Чемпіонат світу
Золото Швеція 1989 хокей

Вале́рій Ві́кторович Ширя́єв (* 26 серпня 1963, Харків) — колишній радянський та український хокеїст, захисник, відомий за виступами за збірні СРСР, України, київський «Сокіл» та низку швейцарських хокейних клубів. Чемпіон світу з хокею 1989 року. Заслужений майстер спорту СРСР (1989).

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

На дорослому рівні розпочав виступи 1981 року у складі київського «Сокола», що змагався у чемпіонаті СРСР, 1985 року виборов разом з командою бронзові медалі національної першості. Загалом відіграв у київській команді в 11 сезонах, провів у її складі 414 ігор.

1991 року у складі «першої хвилі» радянських спортсменів, що масово виїзжали для продовження кар'єри за кордон, виїхав до Швейцарії. Протягом 1991–2008 року неодноразово змінював клуби, здебільшого виступав в елітному дивізіоні хокейного чемпіонату країни.

Рішення про завершення професійної ігрової кар'єри прийняв у 45-річному віці через рецедив травми коліна[1]. Протягом останніх років кар'єри у клубі «Шо-де-Фон» грав пліч-опліч зі своїм сином Євгеном, який виступає на позиції нападника.

Виступи за збірну[ред.ред. код]

1989 року залучався до лав збірної команди СРСР, яка виступала на тогорічному чемпіонаті світу. Брав участь в усіх 10 іграх збірної на турнірі, записав на свій рахунок 2 закинуті шайби та 4 результативні передачі. Виборов разом з командою золоті медалі світової першості, здолавши у фінальній грі господарів турніру — збірну Швеції.

З 1994 року виступав у складі збірної команди України. Провів 43 матчі, закинув 13 шайб. Учасник зимових Олімпійських ігор 2002 (4 матчі, 2+1); учасник чемпіонатів світу 1994 (група C), 1995 (група C), 1999, 2001, 2002, 2003 і 2004.

Протягом професійної кар'єри хокеїста, що тривала 28 років, на клубному рівні відіграв у 1039 офіційних матчах, закинув 299 шайб у ворота противників, відзначився 591 результативною передачею.

По завершенні ігрової кар'єри працює на тренерських посадах у хокейних клубах Швейцарії.

Досягнення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]