Шкільна дошка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шкільна дошка кабінету математики однії з середніх шкіл

Шкільна дошка (синонім: Класна дошка або просто Дошка) — використовувана в освітніх установах поверхня, на якій викладач і учні можуть писати або малювати для пояснення вивченого матеріалу. Шкільні дошки використовують також у різних закладах, щоб залишати записки і оголошення.

Різновиди[ред. | ред. код]

Грифельна дошка[ред. | ред. код]

Грифельна дошка

У XIX столітті у кожного школяра була окрема дошка для записів — аспідна дошка, зроблена з гладкого сіровато-чорного аспідного сланцю. Писали на ній грифелем, а стирали запис тряпочкою. Вчитель підходив до кожного учня і перевіряв написане. Згодом для зручності пояснення навчального матеріалу стали застосовувати одну велику дошку на весь клас.

Крейдова дошка[ред. | ред. код]

крейда

Пізніше появились дошки, на яких стали писати білою або кольоровою крейдою. Вони виявились настільки вдалими, що використовуються у навчальних закладах дотепер. Їх виробляють з дерева, скла або металу і покривають темною матовою емаллю, зазвичай чорною, темно-зеленою або коричневою. Більш якісні дошки роблять з покриттям з шероховатого фарфора, який дуже стійкий до стирання: такі дошки можуть витримувати 10-20 років інтенсивного використання.

Існує також варіант шкільної дошки, у яких поверхня для записів являє собою довгий лист пластику, натягнутого між двома паралельними обертовими циліндрами. Обертаючи циліндри, можна переміщати намотаний на них пластик, таким бразом створюється додаткова поверхня для письма без необхідності постійно стирати вже написане.

Надписи, зроблені крейдою, легко стираются вологою тряпкою або губкою. Іноді використовують спеціальний ластик для дошки: дерев'яний брусок, на який наклеєна подушечка.

При всій своїй зручності написання крейдові дошки мають важливий недолік: при письмі на них утворюється крейдовий пил, який бруднить одяг і у деяких людей може викликати алергію. Крейдовий пил також може негативно впливати на чутливе до пилу обладнання — наприклад, комп'ютери.

Дошка для малювання маркерами[ред. | ред. код]

Дошка для малювання маркерами

У середині XX століття у школах стали з'являтися безкрейдові дошки білого кольору, на яких можна писати маркерами. Такі дошки зазвичай роблять з металу, покритого емаллю, склом або пластиком. Якщо використовують маркери на водній основі, то надписи з дошки стирают вологою тряпкою, якщо маркери сухого стирання — спеціальним очищувачем. До дошок, зроблених з сталі, зручно кріпити магнітами різні додаткові інформаційні матеріали (плакати, таблиці і т.д).

Фліпчарт[ред. | ред. код]

Основна стаття: Фліпчарт

Фліпчарт

Фліпчарт використовується в основном для проведення семінарів і конференцій. Це подібність величезного блокнота - великі паперові листи скріплені спеціальною притискною планкою. Списаний верхній лист перевертається або міняється на новий. Фліпчарти зручні тим, що писати на них можна не тільки спеціальним маркером, але і звичайною ручкою або олівцем.

Магнітна дошка[ред. | ред. код]

Виготовляється з суміші магнітного порошку і гумоподібних полімерних матеріалів. Магнітні дошки дозволяють легко закріплювати різні знімні таблички (букви, цифри, і ін.). Використовують в основном у дитячий садках і для створення різних інформаційних табло.

Коркова дошка[ред. | ред. код]

Використовується не для записів, а для кріплення різних інформаційних матеріалів і ілюстрацій за допомогою кнопок і булавок. Виготовляється з натурального пресованого корка чи іншого пористого матеріалу, обтягнутого тканиною.

Комбіновані дошки[ред. | ред. код]

Ще з пір появи крейдових дошок їх стали робити з кількома робочими поверхнями: розкривними або разсувними. З появою нових різновидів дошок стало можливим комбінувати їх. Наприклад, існують дошки, у яких основна робоча поверхня — це маркерна дошка, а розкривні допоміжні поверхні являють собою магнітну дошку і фліпчарт.

Інтерактивна дошка[ред. | ред. код]

інтерактивна дошка

Біла поверхня такої дошки використовується як звичайний екран для виводу любої інформації з комп'ютера (за допомогою медіапроектора), але головна її особливість — чутливість до нажаття, дозволяє використати дошку як сенсорний екран. Для цього дошка забезпечується резистивним покриттям або комбінацією встановлених по її краях світлодіодів і фотодатчиків, що дозволяють відслідковувати координати торкання дошки стилом (пластмасовий стрижень з округленим кінчиком, зазвичай імітує за формою маркер). Таким чином, інтерактивна дошка дозволяє робити рукописні позначки на проектованому зображенні, а також зберігати ці позначки на комп'ютері.

Маркерне покриття[ред. | ред. код]

У 2008 р. троє американських студентів — Морген Ньюман, Джеф Аваллон і Джош Ґоша — створили унікальный продукт, який склав гідну конкуренцію маркерним дошкам. Колись під час виконання завдання в університеті їм не вистачило місця на дошці. Вони спробували використовувати для записів величезні аркуші паперу, але їх потрібно було притримувати руками. Саме в цей момент у них народилася ідея зробити «дошкою» стіни кімнати.

Нове покриття знайшло своє застосування у самих різних областях, де вимагається максимально задіяти весь обсяг простору для генерації і втілення ідей. Покриття легко і зручно може бути нанесено на стіну, стіл, двері або любу іншу поверхню, після чого вона становиться придатною для малювання сухостиральними маркерами.

Покриття успішно використовується у якості альтернативи малогабаритним і не дуже зручним шкільним дошкам, задіює повністю всю поверхню стін і мебів шкіьних, лекційних і переговорних кімнат у освітніх закладах, офісах компаній різних напрямків діяльності і всюди, де є необхідність багато і швидке писати, часто вносити зміни у текстову і графічну інформацію.

Література[ред. | ред. код]

  • Bogdanov V.V. History of school things. - St. Petersburg .: KARO, 2003.
  • Usenkov D. Chalkboard metamorphoses // Science and Life. - 2007. - No. 2. - P. 84–87.