Шулик Іван Іванович

Шулик Іван Іванович
Іван Шулик, голодування 1991 року
Народився	13 жовтня 1946(1946-10-13) Петриківка, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Помер	21 жовтня 2021(2021-10-21) (75 років) Дніпро, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	художник, сценограф
Alma mater	Дніпропетровське художнє училище і Український поліграфічний інститут (1977)
Заклад	Дніпровський театрально-художній коледж
Членство	Спілка радянських художників України
Нагороди

Іван Іванович Шулик (народився 13 жовтня 1946(19461013) в селі, нині смт Петриківка Дніпропетровської області — помер 21 жовтня 2021, Дніпро) — український театральний художник, громадсько-політичний діяч, ветеран Народного Руху України. Заслужений діяч мистецтв України (2008). Член НСХУ (1976). Звання почесного громадянина міста Дніпра присвоєно у 2022 році (посмертно).

Життєпис

Народився в сім'ї службовця та колгоспниці. Навчався в дитячій художній школі в селі Петриківка та в Дніпропетровському художньому училищі.

У 1977 році закінчив Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова у Львові зі спеціальності художник книги.

Мешкав у Дніпрі.

У 1966—1978 роках працював головним художником на Дніпропетровській телестудії.

У 1966—1968 служив у армії — в охороні «Південмашу».

У 1978—1991 — працював у театрах Дніпропетровська головним художником.

У 1992—1995 роках працював у Дніпропетровській державній адміністрації керівником відділу з національно-культурних питань, керівником сектору оргвідділу, радником облради з громадсько-політичних питань.

У 1995—1998 — керівник оргвідділу Секретаріату Народного Руху України  у Києві.

З 1998 по 2004 рік працював головним художником обласного Молодіжного театру у Дніпропетровську.

У 2004—2006 роках працював начальником  Управління культури та туризму при Дніпропетровській ОДА.

З 2001 по 2008 рік був викладачем Дніпропетровського театрально-художнього коледжу.

З 2006  по 2019 — головний художник обласного академічного Молодіжного театру.

Громадська і політична діяльність

У 1988 році був одним із організаторів відродження Дніпропетровської «Просвіти» — тоді «Товариство шанувальників української мови ім. Дмитра Яворницького».

У 1989 році один із організаторів Народного Руху України за перебудову на Січеславщині.

З 1990 року очолював обласну та міську Дніпропетровські організації НРУ.

16 липня 1991 року вперше у Дніпропетровську урочисто на високій щоглі закріпив національний прапор України.

У 1991 році очолив опір ГКЧП у Дніпропетровську.

28 серпня 1991 року організував підняття синьо-жовтого прапора при вході до Дніпропетровської міськради, а 29-го серпня — над приміщенням міськради. Особисто очолив групу, яка підняла прапор  на даху міськради.

З серпня 1991 року очолював Дніпропетровський обласний Громадський Комітет з підготовки й проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня. Одночасно був довіреною особою кандидата у Президенти України В'ячеслава Чорновола.

З 1999 по 2007 рік очолював Дніпропетровську обласну організацію Українського Народного Руху та Української народної партії.

У 2004 році брав активну участь у Помаранчевій революції, у лютому 2014 року — у Революції гідності.

Творчість

У 1976 році прийнятий до спілки Театральних діячів.

З 1977 року — член Національної спілки художників України.

1966 року Іван Шулик він став працювати художником на Дніпропетровській студії телебачення. Потім працював головним художником в театрах міста Дніпропетровська, а також сценографом вистав у інших містах України (Київ, Хмельницький, Кам'янське, Кривий Ріг, Запоріжжя) і Росії (Орел). Іван Шулик поставив сценографію в понад 70 виставах, зокрема в таких як: «Адвокат Маркіян», «На полі крові» Лесі Українки, «Дім Бернарди Альби» Г. Лорки, «Тригрошова опера» Бертольта Брехта, «Я прийшов дати вам волю» Василя Шукшина, «Майстер і Маргарита», «Собаче серце» Михайла Булгакова, «Безталанна» Карпенка-Карого, «97» Миколи Куліша, «Жайвір Ануя», «Три мушкетери» Олександра Дюма, «Шельменко- денщик» Григорія Квітки-Основ'яненка, «Конотопська відьма» Богдана Жолдака, «Молода хазяйка Ніскавуорі» Вуолійокі, «Річард ІІІ» Шекспіра, «Два ангели, чотири людини» Віктора Шендеровича, «Мойсей» Івана Франка, «Собор» Олеся Гончара.

У своїй творчій манері Іван Шулик певною мірою сповідує естетичні погляди свого учителя Данила Даниловича Лідера. Це органічне поєднання ліризму, поетичності, традиційних для української національної культури, з чіткою концептуальністю, в основі якої є конфлікт, що породжує драматичну напруженість і масштабність, характерні для сучасного світового мистецтва.

Іван Шулик — яскрава творча індивідуальність, йому притаманне режисерське пластичне мислення, здатність витонченого проникнення в ідею вистави. Образна мова його творчості метаморфічна, поліфонічна, самобутня.

1986 року Іван Шулик прийнятий до Національної спілки театральних діячів, а у 1987 році став членом Національної спілки художників. 2008 року його творчість відзначена високим державним званням «Заслужений діяч мистецтв України».

Відзнаки

• Нагороджений міжнародною премією ім. Владислава Клеха (2006).
• Нагороджений театральними преміями «Гран-Прі Січеславна» та преміями «Січеславна» (2000—2008).
• Удостоєний звання Заслужений діяч мистецтв України (2008)
• Почесний громадянин міста Дніпра (2022, посмертно)

Література

1. Іван Шулик — у політичному та театральному дзеркалах: [укр. сценограф та політичний діяч (21 ст. м. Дніпро)] / Володимир Єфимов // Просценіум: театрознавчий журнал / гол. ред. Богдан Козак . — 2014 . — № 1-3 (38-40) . — С. 8—13 : іл. Електронний каталог корпоративної мережі публічних бібліотек PubLibNet

Посилання

• Шулик Іван Іванович. Дніпропетровська організація Спілки художників. Процитовано 22 квітня 2023.
• Дисисдент і художник Іван Шулик помер у Дніпрі на 76 році життя. Україна молода. 28.10.2021.
• У Дніпрі помер дисидент, громадський діяч і художник Іван Шулик. Радіо Свобода. 28.10.2021.