Шендерович Віктор Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шендерович Віктор Анатолійович
Victor Shenderovich1.jpg
Народився 15 серпня 1958(1958-08-15) (58 років)
Москва[1]
Громадянство Росія
Діяльність сценарист, satirist[d], Публіцист, правозахисник, політик, радіоведучий[d] і журналіст
Alma mater Московський державний університет культури і мистецтв
Сторінка в інтернеті shender.ru
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Віктор Анатолійович Шендерович (* 15 серпня 1958, Москва, РРФСР) — радянський і російський письменник-сатирик, теле- і радіоведучий, ліберальний публіцист, блогер[2], правозахисник. Колумніст журналу The New Times.

З біографії[ред.ред. код]

В 1980 році закінчив Московський державний інститут культури за спеціальністю «режисер самодіяльних театральних колективів»; в 1988 стажувався в Вищому театральному училищі ім. Щукіна за спеціальністю «педагог по сценічному руху». Лауреат кількох літературних премій в галузі гумору. Лауреат «ТЕФІ-96» у номінації «Подія року». Лауреат премії «Золотий Остап» (1996). Автор книг і безлічі публікацій в пресі, мініатюр для Геннадія Хазанова.

У 1980–1982 роках служив у радянській армії.

З 1992 року — член Спілки письменників Росії.

Протягом семи років викладав в російському університеті театрального мистецтва сценічний рух. Як найцікавіший факт своєї театральної діяльності згадує роботу над виставою «Нумер в готелі міста NN» як постановника пластики (режисер Валерій Фокін). Ця вистава отримала професійний приз «Золота маска».

На телебаченні працює з 1992 року, сценарист документальних фільмів-портретів про Зіновія Гердта і Геннадія Хазанова, які вийшли на 1-му каналі Останкіно (ОРТ). З 1995 — сценарист програми «Ляльки» телекомпанії НТВ.

З 1997 — художній керівник і ведучий програми «Разом». Також вів «Перешкоди в ефірі» і «Безкоштовний сир».

З 2003 — художній керівник і ведучий програми «Плавлений сирок» на радіостанції «Ехо Москви». З того ж часу працює на «Радіо Свобода», веде передачу «Всі вільні».

З 2004 входить в Комітет-2008.

У 2005 балотувався в Державну Думу по Університетському округу Москви як незалежний кандидат, проте вибори програв, набравши 19% голосів виборців. Про свій «похід у політику» написав документальну книгу «Недодумец, або як я переміг Марка Твена».

З грудня 2006 працює на телеканалі «RTVi».

У 2008–2009 роках судився з депутатом Держдуми від ЛДПР Сергієм Абельцевим. Шендерович назвав Абельцева твариною йеху за організацію провокації проти правозахисників (їх закидали яйцями). Суд не знайшов у словах Шендеровича складу злочину, і справу було припинено. За матеріалами цього процесу в 2009 р. вийшла книга Шендеровича «Випадок з йеху та інші історії нашого зоопарку. Мої зустрічі з правосуддям».

З грудня 2011 по березень 2012 року вів програми «Коротше!» і «Родзинки з булки» на Мережному громадському телебаченні.

Тиск з боку путінського режиму[ред.ред. код]

6 грудня 2014 Віктор Шендерович був телефонним дзвінком слідчого викликаний в Слідчий Комітет Росії. «Мені зателефонував ввічливий молодий чоловік із Слідчого комітету і запропонував поговорити про проект "Книги в парках", в рамках якого письменник виступав влітку цього року.

  • Проект «Книги в парках», покликаний відродити інтерес до читання, з 2012 року проводила в московських парках компанія «Бюро 17», яка належить Александріні Марквей, цивільній дружині виконавчого директора Фонду по боротьбі з корупцією Володимира Ашуркова, соратника опозиціонера та гострого критика режиму Олексія Навального. З липня 2014 Володимир Ашурков подався за кордон і в Росії офіційно об'явлений в розшук за звинуваченням у шахрайстві з коштами, зібраними на виборчу компанію Навального. Пізніше представники СК РФ запідозрили у нецільовому витрачанні коштів і організаторів літературного фестивалю[3].

«...Мова, як я зрозумів, йде про розкрадання організаторами грошових коштів», - написав Шендерович. Письменник відмовися з'являтися на допит по телефонному дзвінку і зажадав передбачене законом письмове запрошення до СКР: «Вечір перестає бути млосним, кохання не буде. "Я прийшов до вас як офіційна особа до офіційної особи"» — прокоментував письменник прецедент[4]. Після цього Шендерович отримав запрошення в СКР по електронній пошті. 10 грудня 2014 він поїхав до Слідчого Комітету без адвоката, перед тим проконсультувавшись у відомого правозахисника і колишнього політв'язня Олексндра Подрабінека. В СКР Шендерович офіційно відмовися дати показання, зіславшись на 51-шу статтю Конституції РФ (нраво громадянина не оговорювати себе та ближніх). До офіційної формули в протоколі він додав, що його відмова пов'язана з очевидним політичним характером справи[5].

Крім Віктора Шендеровича, офіційну повістку до СКР 9 грудня отримав також поет і публіцист Лев Рубінштейн, який теж безкоштовно виступав влітку у парку з читаннями. Обидва літератори регулярно публікують свої критичні погляди на Гранях.ру та в інших незалежних опозиційних виданнях. Були викликані телеведучі Тетяна Лазарєва та Михайло Шац, який відкрито підтримує Україну та засуджує агресію Путіна. Слідчі також приходили до дому Бориса Акуніна, який в цей час мешкає за кордоном. У читаннях в парку також брали участь Денис Драгунський (письменник), Антон Долін (кінокритик), Сергій Сєдов (автор казок), Людмила Улицька — але їх до СКР не викликали[6].

5 грудня 2015 року в Санкт-Петербурзі в барі «Абердин» на проспекті Літєйному на Віктора Шендеровича здійснено напад. Йому вдалось відбитись від нападника, який погрожував «придушити», аргументуючи це діяльністю Шендеровича як письменника і насміхаючись, що поліція не допоможе. Після кількох безуспішних викликів поліція все ж зявилась через 1 год. 20 хв. Нападником, який на той час уже покинув бар, виявився Константин Євгенович Галиченко — експерт в галузі енергетики і машинобудування, генеральний менеджер ООО «Миракс Инвест» (2003–2007), менеджер в ООО «Сименс» (2011–2012) і GE Industrial Solutions (2012–2014); гендиректор ООО «Интерстрой» (від 2006).[7]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]