Шендерович Віктор Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шендерович Віктор Анатолійович
рос. Виктор Анатольевич Шендерович
Victor Shenderovich (portret).jpg
Ім'я при народженні рос. Виктор Анатольевич Шендерович
Народився 15 серпня 1958(1958-08-15) (63 роки)
Москва, РРФСР
Країна Flag of Russia.svg Росія
Flag of Israel.svg Ізраїль[1]
Національність єврей
Місце проживання Москва
Діяльність сценарист, сатирик, публіцист, політик, радіоведучий, телеведучий
Alma mater Московський державний університет культури і мистецтв (1980)
Знання мов російська
Заклад НТВ
Членство НТВ
Роки активності 1991 — тепер. час
Посада ведучий
Партія незалежний політик
Нагороди
IMDb ID 1921731
Сайт shender.ru

Ві́ктор Анато́лійович Шендеро́вич (рос. Ви́ктор Анато́льевич Шендеро́вич; * 15 серпня 1958, Москва, Російська РФСР) — радянський і російський письменник-сатирик, теле- і радіоведучий, ліберальний публіцист, блогер[2], правозахисник. Колумніст журналу «The New Times».

Біографія[ред. | ред. код]

В 1980 році закінчив Московський державний інститут культури за спеціальністю «режисер самодіяльних театральних колективів»; в 1988 стажувався в Вищому театральному училищі ім. Щукіна за спеціальністю «педагог зі сценічного руху». Лауреат кількох літературних премій в галузі гумору. Лауреат «ТЕФІ-96» у номінації «Подія року». Лауреат премії «Золотий Остап» (1996). Автор книг і безлічі публікацій в пресі, мініатюр для Геннадія Хазанова.

У 1980–1982 роках служив у радянській армії.

З 1992 року — член Спілки письменників Росії.

Протягом семи років викладав в російському університеті театрального мистецтва сценічний рух. Як найцікавіший факт своєї театральної діяльності згадує роботу над виставою «Нумер у готелі міста NN» як постановника пластики (режисер Валерій Фокін). Ця вистава отримала професійний приз «Золота маска».

На телебаченні працює з 1992 року, сценарист документальних фільмів-портретів про Зіновія Гердта і Геннадія Хазанова, які вийшли на 1-му каналі Останкіно (ОРТ). З 1995 — сценарист програми «Ляльки» телекомпанії НТВ.

З 1997 — художній керівник і ведучий програми «Разом». Також вів «Перешкоди в ефірі» і «Безкоштовний сир».

З 2003 — художній керівник і ведучий програми «Плавлений сирок» на радіостанції «Ехо Москви». З того ж часу працює на «Радіо Свобода», веде передачу «Всі вільні».

З 2004 входить в Комітет-2008.

У 2005 балотувався в Державну Думу по Університетському округу Москви як незалежний кандидат, проте вибори програв, набравши 19 % голосів виборців. Про свій «похід у політику» написав документальну книгу «Недодумець, або як я переміг Марка Твена».

З грудня 2006 працює на телеканалі «RTVi».

З грудня 2011 по березень 2012 року вів програми «Коротше!» і «Родзинки з булки» на Мережному громадському телебаченні.

Погляди[ред. | ред. код]

У 2008–2009 роках судився з депутатом Держдуми від ЛДПР Сергієм Абельцевим. Шендерович назвав Абельцева твариною йєху за організацію провокації проти правозахисників (їх закидали яйцями). Суд не знайшов у словах Шендеровича складу злочину, і справу припинили. За матеріалами цього процесу в 2009 р. вийшла книга Шендеровича «Випадок з йеху та інші історії нашого зоопарку. Мої зустрічі з правосуддям».

Наприкінці січня 2022 року, разом з іншими деякими відомими вченими, письменниками, журналістами, правозахисниками Росії виступив проти можливої війни з Україною та підписав «Заяву прихильників миру проти Партії Війни у російському керівництві», опубліковану на сайті видання «Ехо Москви»[3].

Тиск з боку путінського режиму[ред. | ред. код]

6 грудня 2014 року телефонним дзвінком слідчого був викликаний до Слідчого комітету Росії. «Мені зателефонував ввічливий молодий чоловік із Слідчого комітету і запропонував поговорити про проєкт «Книги в парках», у рамках якого письменник виступав влітку цього року.

  • Проєкт «Книги в парках», покликаний відродити інтерес до читання, з 2012 року проводила в московських парках компанія «Бюро 17», яка належить Александріні Марквей, цивільній дружині виконавчого директора Фонду по боротьбі з корупцією Володимира Ашуркова, соратника опозиціонера та гострого критика режиму Олексія Навального. З липня 2014 Володимир Ашурков подався за кордон і в Росії офіційно об'явлений в розшук за звинуваченням у шахрайстві з коштами, зібраними на виборчу компанію Навального. Пізніше представники СК РФ запідозрили у нецільовому витрачанні коштів і організаторів літературного фестивалю[4].

«...Мова, як я зрозумів, йде про розкрадання організаторами грошових коштів», — написав Шендерович. Письменник відмовився з'являтися на допит по телефонному дзвінку і зажадав передбачене законом письмове запрошення до СКР: «Вечір перестає бути млосним, кохання не буде. "Я прийшов до вас як офіційна особа до офіційної особи"» — прокоментував письменник прецедент[5]. Після цього Шендерович отримав запрошення в СКР електронною поштою. 10 грудня 2014 він поїхав до Слідчого комітету без адвоката, перед тим проконсультувавшись у відомого правозахисника і колишнього політв'язня Олександра Подрабінека. В СКР Шендерович офіційно відмовився дати показання, пославшись на 51-шу статтю Конституції РФ (право громадянина не оговорювати себе та ближніх). До офіційної формули в протоколі він додав, що його відмова пов'язана з очевидним політичним характером справи[6].

Крім Віктора Шендеровича, офіційну повістку до СКР 9 грудня отримав також поет і публіцист Лев Рубінштейн, який теж безкоштовно виступав влітку у парку з читаннями. Обидва літератори регулярно публікують свої критичні погляди на Гранях.ру та в інших незалежних опозиційних виданнях. Були викликані телеведучі Тетяна Лазарєва та Михайло Шац, який відкрито підтримує Україну та засуджує агресію Путіна. Слідчі також приходили до дому Бориса Акуніна, який в цей час мешкає за кордоном. У читаннях в парку також брали участь письменник Денис Драгунський, кінокритик Антон Долин, автор казок Сергій Сєдов, письменниця Людмила Улицька — але їх до СКР не викликали[7].

5 грудня 2015 року в Санкт-Петербурзі в барі «Абердин» на проспекті Літєйному на Віктора Шендеровича вчинено напад. Йому вдалось відбитися від нападника, який погрожував «придушити», аргументуючи це діяльністю Шендеровича як письменника і насміхаючись, що поліція не допоможе. Після кількох безуспішних викликів поліція все ж з'явилась через 1 год. 20 хв. Нападником, який на той час уже покинув бар, виявився Костянтин Євгенович Галиченко — експерт у галузі енергетики і машинобудування, генеральний менеджер ООО «Миракс Инвест» (2003–2007), менеджер в ООО «Сименс» (2011–2012) і GE Industrial Solutions (2012–2014); гендиректор ООО «Интерстрой» (від 2006)[8].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]