Щербаков Сергій Семенович
Щербаков Сергій Семенович | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Загальна інформація | ||||||
Громадянство | СРСР→ Росія | |||||
Народився |
20 червня 1918 Москва | |||||
Помер |
24 січня 1994 (75 років) Москва | |||||
Поховання | Ваганьковське кладовище | |||||
Вагова категорія | напівсередня вага | |||||
Спортивний клуб | Крила Рад, ЦДКА, Харчовик (Москва) | |||||
Нагороди |
| |||||
Аматорська кар'єра | ||||||
Боїв | 227 | |||||
Перемог | 207 | |||||
Нокаутів | 78 |
Спортивні медалі | ||
---|---|---|
Олімпійські ігри | ||
Срібло | 1952 Хельсінкі | до 67 кг |
Чемпіонат Європи з боксу | ||
Срібло | 1953 Варшава | до 67 кг |
Щербако́в Сергі́й Семе́нович (рос. Щербаков Сергей Семёнович; 20 червня 1918 — 24 січня 1994) — радянський боксер, тренер і арбітр. Фіналіст Олімпійських ігор (1952) та чемпіонату Європи (1953). Заслужений майстер спорту СРСР (1948). Суддя всесоюзної категорії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 20 червня 1918 року в місті Москва. Займатись боксом почав у 18-річному віці у тренера А. Безсонова. З початком німецько-радянської війни добровольцем пішов на фронт. Взимку 1942 року на Кавказі отримав важке поранення, внаслідок якого ледь не залишився інвалідом. Після одужання з 1943 року відновив заняття боксом. З 1944 року тренувався у В. Михайлова.
Закінчив ДЦОЛІФК. Виступав за спортивні товариства Москви: «Крила Рад» (1936–1945), «ЦДКА» (1946), «Харчовик» (1947–1953).
Чемпіон СРСР з боксу в першій напівсередній (1944–1950) та напівсередній (1951–1953) вазі, срібний призер чемпіонату СРСР 1940 року в легкій вазі та бронзовий призер чемпіонату СРСР 1939 року в напівлегкій вазі.
Учасник літніх Олімпійських ігор 1952 року в Хельсінкі (Фінляндія). На шляху до фіналу почергово переміг Маркоса Сарфаті (Аргентина), Хендрика ван дер Лінде (ПАС), Франко Вескові (Італія), Віктора Юргенсена (Данія). У фінальному двобої поступився полякові Зигмунту Хихлі.
На чемпіонаті Європи 1953 року в Варшаві (Польща) вийшов у фінал, де поступився господарю змагань тому ж таки Зигмунту Хихлі.
По закінченні боксерської кар'єри перейшов на тренерську роботу. Призначався головним тренером збірної СРСР з боксу на літніх Олімпійських іграх 1956 та 1960 року. Був головним тренером ДСТ профспілок, збірної Москви. У 1963–1971 роках працював тренером з боксерами Єгипту.
Помер 24 січня 1994 року. Похований на Ваганьковському цвинтарі Москви.
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
Сергій Щербаков написав книгу «Записки боксера», видану у 1956 році видавництвом «Физкультура и спорт».
Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]
- Орден Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів.
- Два ордени «Знак Пошани».
- Медаль «За відвагу».
- Медаль «За бойові заслуги».
- Заслужений майстер спорту СРСР (1948).
- Заслужений тренер СРСР (1967).
- Заслужений працівник культури РРФСР.
- Орден «Аль-Реад» (Єгипет).
Посилання[ред. | ред. код]
- Сергій Щербаков на «Sports-reference.com» [Архівовано 28 серпня 2009 у Wayback Machine.](англ.)
- Легенди боксу [Архівовано 5 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Спортивний некрополь(рос.)
Це незавершена стаття про призера або призерку Олімпійських ігор. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 20 червня
- Народились 1918
- Померли 24 січня
- Померли 1994
- Поховані на Ваганьковському кладовищі
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Заслужені майстри спорту СРСР
- Заслужені тренери СРСР
- Уродженці Москви
- Боксери напівсередньої ваги
- Радянські боксери
- Чемпіони СРСР з боксу
- Учасники Другої світової війни
- Радянські срібні олімпійські медалісти
- Срібні призери літніх Олімпійських ігор 1952
- Боксери на літніх Олімпійських іграх 1952
- Судді всесоюзної категорії
- Померли в Москві
- Срібні призери чемпіонатів Європи з боксу