Щукин Пилип

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пилип Щукин
Народився 14 листопада 1891(1891-11-14)
Катеринослав, Російська імперія
Помер 1921
Катеринослав, УНР
·розстріл
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Національність українець
Діяльність публіцист, літературознавець, кооператор, видавець
Відомий завдяки активний член Катеринославської «Просвіти», УСДРП
Партія УСДРП

Пилип Щукин (14 листопада 1891 Катеринослав, Російська імперія — серпень або вересень 1921, Катеринослав, УНР) — український громадський діяч, активний член Катеринославської «Просвіти», а також багатьох українських організацій, публіцист і літературознавець, кооператор, видавець. Жертва російського царського і більшовицького окупаційного режиму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Діяльність в Катеринославському товаристві «Просвіта»[ред. | ред. код]

Одноденна просвітянська газета "Живе слово", видана в Катеринославі в 1918 р. до Шевченківських роковин. На першій сторінці була вміщена стаття Пилипа Щукина "Тарас Шевченко". (З колекції Анатолія Фоменка).

Вчився в Катеринославському міському шестикласному училищі. Закінчив Катеринославські технічні курси.

З 1912 працював креслярем Катеринославської повітової земської управи.

З 1912 — член товариства «Просвіта».

У травні 1913 обирається бібліотекарем просвітянської бібліотеки.

В липні 1913 затверджений губернатором як завідувач просвітянської бібліотеки-читальні ім. Шевченка в Катеринославі по вул. Козачій, 56. В 1914 був головою бібліотечно-лекційної комісії Катеринославської «Просвіти».

Мешкав Щукин за адресою: Новосельна, 5 (нині вуя. Дарвіна).

З 15 січня по 15 березня 1914 — писар Катеринославської «Просвіти», з 13 травня 1914 — товариш (заступник) голови товариства.

Щукин написав 20 травня 1915 заяву про вихід з членів ради товариства «Просвіта»:

«До Ради Катеринославського товариства «Просвіта». Вислухавши на засіданні Ради лист їв. Мих. Груби, у якому він пише, шо «протест д. Павловської Є. С. справедливий», я й надалі, на підставі протоколу зборів Ради, вважаю протест пані Павловської щодо виходу її по жеребку з членів Ради цілком безпідставним. Але, зважаючи на те становище, що утворилось круг цієї справи, я не нахожу можливим надалі лишатись членом Ради. Пилип Щукин. 20 мая 1915 р.».

Арешт царською жандармерією і заслання[ред. | ред. код]

Пилип Щукін був членом підпільної УСДРП. У листопаді 1915 катеринославська організація УСДРП схоплена царською адміністрацією.

Картка арештованого Пилипа Щукина, 1915 р.
Картка арештованого Пилипа Щукина, 1915 р. (зворотній бік).

Щукин разом з іншими провідниками організації заарештований поліцією в ніч на 27 листопада 1915, а 3 грудня того ж року жандарми склали на нього картку як на затриманого, взяли відтиски пальців, сфотографували анфас, в профіль і на повен зріст. Крім біографічних даних, ця картка містить докладний опис зовнішності: зріст 1 метр 67 см, колір вусів, брів русявий, очі сірі. А на фото — коротко стрижений юнак в окулярах, типовий студент у смушевій шапці, в пальті з чорним каракулевим коміром.

Був засуджений на каторжну тюрму. Після звільнення, внаслідок Лютневої революції 1917, включився в роботу відродженої «Просвіти» та інших українських організацій.


Повернення в Україну після Лютневої революції 1917[ред. | ред. код]

Друкувався в катеринославських виданнях «Народная жизнь» (1917), «Живе слово» (1918), особливо продуктивно в кооперативному часописі «Споживач» (19181920), співробітником якого він був, видавець газети «Сіяч» у Черкасах (19181919).

Дуже цінна його стаття «З життя «Просвіти» у Катеринославі», де простежено діяльність товариства у березні — серпні 1917.

З передмовами Щукина видано книжки Василя Корнієнка (1918), Івана Манжури (Черкаси, 1918), Тараса Шевченка (1919). Пише про Тараса Шевченка, Бориса Грінченка, багато рецензій.

Восени 1918 відвідав у Полтаві Панаса Мирного і свій спогад про це назвав «Сторінка зі спогадів» («Споживач». 1920. — №5 — 6).

У 1919 очолив видавничий відділ Катеринославського Союзу споживчих товариств, у 1920 був членом кооперативного товариства «Українське видавництво у Катеринославі». У червні 1920 як секретар неторгівельного відділу Губспоживача був відряджений на з’їзд уповноважених Центросоюзу 5 липня 1920 в Москві.

У липні 1919 мешкав за адресою: по Управській вул. 3-й заводський провулок, буд. № 4.

Повторний арешт (більшовиками) розстріл[ред. | ред. код]

Продовжував займатися підпільною партійною діяльністю і після приходу більшовиків. За участь у підготовці петлюрівським центром за кордоном грандіозного повстання в Україні в 1921 постановою великої трійки Катеринославського губчека від 25 серпня 1921 був розстріляний. Загалом у цій справі до розстрілу були засуджені 52 особи.

Родина[ред. | ред. код]

Батьки його Аліпій, 1860 р. н., був селянином села Ганнівка Артільної волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії, працював ліхтарником, сторожем Історичного музею ім. Поля.

Мати — Марія. Брат Щукина — Юрій 1915 служив у війську на фронті Першої світової війни. Мав також неповнолітніх братів Олексія, Михайла, Петра, сестер Євгенію і Ганну.

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Чабан Микола. «Екатгубчека»: закатовано просвітян // Січеславський край. 1997. — Лютий. — № 3;
  • Чабан Микола. Щукин Пилип Олімпійович // Українська журналістика в іменах. — Вип. 5. — Львів., 199S. С. 345 — 347;
  • Чабан Микола. Його замучили за Вкраїну // Історичний календар. — К., 2001. С. 320 — 322.
  • Чабан Микола . Діячі Січеславської "Просвіти"(1905-1921). Біобібліографічний словник. Дніпропетровськ. 2002. - С. 497-500. Там же - фото.

Посилання[ред. | ред. код]