Югавараліт
| Югавараліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1997 s.p. |
| Абревіатура | Yug[2] |
| Хімічна формула | Ca(Si₆Al₂)O₁₆·4H₂O[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.GB.15[4] |
| Dana 8 | 77.1.7.2 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[5] |
| Просторова група | просторова група Pcd[5] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Yugawara Onsend[6] |
| Типова місцевість | Yugawara Onsend[7] |
 Югавараліт у Вікісховищі | |
Юґавараліт, югавараліт (рос. югаваралит; англ. yugawaralite; нім. Yugawaralith m) — мінерал, водний алюмосилікат кальцію каркасної будови, група цеолітів.
Назнано за місцем першознахідки — гарячі джерела Юґавара, префектура Канагава, Центр. Японія (K.Sakurai, A.Hayashi, 1952).
Опис[ред. | ред. код]
- 1. За Є. К. Лазаренком, К.Фреєм та «Fleischer's Glossary» (2004): Ca[Al2Si6O16]х4H2O.
- 2. За Г.Штрюбелем, З. Х. Ціммером: Ca[Al2Si5O14]х3H2O. Невелика частина Са може заміщатися на Na.
Склад у % (Японія): CaO — 9,79; Al2O3 — 17,65; SiO2 — 57,94; H2O — 21,50. Домішки: MgO, K2O, Na2O, Fe2O3.
Сингонія моноклінна. Форми виділення: таблитчасті кристали. Спайність по (010) недосконала. Густина 2,2. Тв. 4,5-5,0. Безбарвний, білий, брудно-білий. Блиск скляний. Прозорий до напівпрозорого.
Поширення[ред. | ред. код]
Уперше знайдений у Юґаварі (Центр. Японія). Асоціює з цеолітами, шабазитом, ломонтитом, вапракітом та кальцитом. Встановлений в слабкометаморфізованих туфах Танзова-Маунтін-Ленд (Центр. Японія), в районі Хейнаберс (Ісландія), поблизу Озіло, о. Сардинія (Італія), Гот-Спрінгс, шт. Аляска (США).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Catalogue of Type Mineral Specimens
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Югавараліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Югавараліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |