Юзеф Стемпковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юзеф Стемпковський
POL Józef Gabriel Stempkowski.jpg
Народився 1710
Помер 1793
Варшава, Річ Посполита
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Посада Воєвода київський, депутат Сейму Речі Посполитоїd, Київські каштеляни, Polish electord, Брацлавські каштеляни, Q65113050? і Q66925391?
Батько Q26835837?
Діти Q28672052?
Нагороди
орден Білого Орла орден святого Станіслава

Юзеф-Габрієль Стемпковський гербу Сухекомнати (*? — †квітень-травень 1793, Варшава) — польський шляхтич, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Прізвисько — «страшний Юзеф». Представник роду Стемпковських.

Життєпис[ред. | ред. код]

Cин Якуба Стемпковського (помер в лютому 1763 року) — жарновського каштеляна і його дружини Терези з дому Гехау. За А. Роллє, його мати — Анна з Генриковських, яка, за К. Несецьким, була вдовою завіхойського каштеляна Юзефа Стеткевича[1]. На політичній сцені з'явився у 1758 році. Спричинився до жорстоких репресій проти гайдамаків в Кодні після придушення їх повстання — «Коліївщини», тому мав прізвисько «страшний Юзеф». Мав процес з Станіславом «Щенсним» Потоцьким щодо Торговиці, уступив йому за угодою 1776 року.

Обозний польний коронний, Брацлавський каштелян, володимирський староста, Київський воєвода у 1785—1791 роках. Помер в квітні-травні 1793 року у Варшаві.

Дружина — внучка Юрія Немирича, донька Героніма Гратуса Москоржевського. Донька — Гонората, тесть[2] — за даними Вацлава Щигельського в ПСБ (або зять[3]) відомого гуляки, авантюриста, князя Єжи Марціна Любомирського (1738—1811), дідич Новолабуні, де сприяв будівництву власної резиденції-палацу.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. 4.— S. 203
  2. Wacław Szczygielski. Lubomirski Jerzy Marcin h. Szreniawa (1738—1811) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — Tom ХVIII/1, zeszyt 76. — S. 38. (пол.)
  3. Łabuń // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — Т. V : Kutowa Wola — Malczyce. (пол.).— S. 563. (пол.)
  4. Łabuń // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — Т. V : Kutowa Wola — Malczyce. (пол.) — S. 563. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]