Єжи Марцін Любомирський
| Єжи Марцін Любомирський | |
|---|---|
| Jerzy Marcin Lubomirski | |
 Портрет Є. М. Любомирського | |
| Псевдо | Марцін Любомирський |
| Народився |
24 жовтня 1738 Краків |
| Помер |
27 червня 1811 (72 роки) Пшецлав |
| Підданство | Королівство Польське |
| Національність | поляк |
| Діяльність | магнат, військовик, урядник і політичний діяч Королівства Польського, театральний антрепренер, |
| Галузь | політика[1] і військова служба[1] |
| Відомий завдяки | барський конфедерат, авантюрист та гуляка |
| Alma mater | Колегіум нобіліум, Люневільська академія |
| Знання мов | польська[1] |
| Суспільний стан | шляхтич |
| Титул | князь |
| Посада | барський, казімезький та ольштинський староста |
| Військове звання | генерал коронних військ |
| Термін | 1774— (барський староста) |
| Рід | Любомирські |
| Батько | Антоній Бенедикт Любомирський |
| Мати | Анна Зофія Ожаровська |
| Родичі | Юзеф Стемпковський (тесть), Єжи Домінік Любомирський (дід) |
| Брати, сестри | Маґдалена Аґнєшка Сапєґаd |
| У шлюбі з | Анна Вилежинська (без укладання шлюбу), Маріанна Гадік де Футак, Гонората Стемпковська, Текля Лабецька |
| Діти | Антоній, Луція Францішка |
 | |
.jpg)
Єжи Марцін Любомирський (або Марцін Любомирський, пол. Jerzy Marcin Lubomirski; 24 жовтня 1738, Краків — 27 травня 1811, Пшецлав) — польський шляхтич-магнат, військовик, урядник і політичний діяч Королівства Польського, театральний антрепренер, відомий авантюрист та гуляка. Барський конфедерат. Генерал військ коронних, власник значних маєтностей на Поділлі (зокрема, Палацово-парковий ансамбль «Самчики». Втратив родове «гніздо» — замок у Яновці.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1738 року. Дід — Єжи Домінік Любомирський — краківський воєвода, фундатор костелу святого Антонія та колегіуму піярів у Межирічі Корецькому; батько Антоній Бенедикт (1718—1761), мати — дружина батька Анна Зофія Ожаровська (пол. Anna Zofia Ożarowskia, бл.1716—1759, гербу Равич[2]). Був єдиним сином у батьків, які його виховували в Яновці за порадами Станіслава Конарського. Спочатку навчався під керівництвом Антонія Дружбацького, братанка поетки Ельжбети Дружбацької. У 1749—1751 роках навчався в Колегіум нобіліум, після цього до 1753 року в Люневільській академії під керівництвом Анджея Ожґи.
11 грудня 1756 року здобув ранг генерала коронних військ. 1774 року після смерті стрийка Францішека Фердинанда, який не мав нащадків, посів Барське, Казімезьке та Ольштинське староства. 23 квітня 1789 року став шефом свого колишнього регіменту, який отримав № Х. Правдоподібно, ще 1789 року покинув Варшаву та переїхав до Франкфурта-на-Майні, де зблизився з Якубом Франком, був присутнім на його похороні 1791 року.[3]
Був власником значних маєтностей на Поділлі (зокрема, Палацово-паркового ансамблю «Самчики», який продав гайсинському старості Пйотрові Чечелю (1754—1843)[4]). Втратив родове «гніздо» — замок у Яновці.[5].
Помер 27 травня[6] (або 27 червня[7]) 1811 року в Прецлаві.[6]
Сім'я[ред. | ред. код]
Першою своєю дружиною він вважав Анну Вилежинську (пол. Anna Wyleżyńska), однак шлюб не був формалізований. Пізніше вони розійшлися, Анна стала черницею під іменем Клара, померла 1787 року в монастирі бенедиктинок у Вільні. Перша законна дружина — графиня Анна Марія Любомирська[pl] (пол. Anna Maria Hadik, дочка губернатора Королівства Галичини та Володимирії Андрея Гадіка[8]), з якою він розлучився. Друга — Гонората Стемпковська (пол. Honorata Stempkowska), донька київського воєводи[6] (за даними Вацлава Щиґельського в ПСБ) (або зять[9]) донька Юзефа Ґабріеля Стемпковського. Третя — Текля Лабенцька (пол. Tekla Łabęcka). Відомі діти:
- Антоні (помер рано)
- Луція Францішка Тишкевич[pl], дружина графа Єжи Тишкевича (1768—1831).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Anna Zofia Ożarowska z Ożarowa h. Rawicz (ID: 15.105.921). Архів оригіналу за 9 червня 2017. Процитовано 30 травня 2017.
- ↑ Szczygielski W. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 30 травня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) Lubomirski Jerzy Marcin h. Szreniawa (1738—1811)… — S. 34-38. - ↑ Маєток «Самчики». Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 24 липня 2015.
- ↑ Janowiec-zamkipolskie.pl Janowiec-zamkipolskie [Архівовано 15 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ а б в Szczygielski W. [[https://web.archive.org/web/20171210000714/http://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/jerzy-marcin-lubomirski-h-szreniawa Архівовано 10 грудня 2017 у Wayback Machine.] Lubomirski Jerzy Marcin h. Szreniawa (1738—1811)]]… — S. 38.
- ↑ Marcin Jerzy ks. Lubomirski z Lubomierza h. Drużyna (ID: 15.105.926) [Архівовано 15 червня 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ Wierzbicka-Michalska K. Lubomirska z Hadików Anna Maria (ok. 1743—1803) [Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk Zakład :Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. XVII/4, zeszyt 75. — S. 624—625. (пол.)
- ↑ Łabuń // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 563. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Szczygielski W. Lubomirski Jerzy Marcin h. Szreniawa (1738—1811) Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. XVIII/1, zeszyt 76. — S. 34—38. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Marcin Jerzy ks. Lubomirski z Lubomierza h. Drużyna (ID: 15.105.926) [Архівовано 15 червня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
- Lubomirscy (01). (пол.)
|
