Юзеф Потоцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юзеф Потоцький
Józef Potocki
JózefPotocki.JPG
Інші імена Józef na Stanislawowie, Zbarażu, Niemirowie Potocki[1]
Народився 1673
Івано-Франківськ
Помер 19 травня 1751(1751-05-19)
Залізці
Поховання колегіата, Івано-Франківськ
Громадянство Велике князівство Литовське
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Національність поляк
Ім'я при народженні Józef Potocki
Діяльність військовий, державний діяч, меценат
Посада сенатор, воєвода київський
Звання гетьман великий коронний
Конфесія католик
Батько Анджей Потоцький
Матір Анна з Рисінських
Рід Потоцькі
Дружина Вікторія Лещинська, Людвіка Мнішек
Діти Станіслав, Зофія
POL COA Pilawa.svg

Юзеф на Станиславі, Збаражі та Немирові,[2] або на Підгайцях[3] Потоцький[4] гербу Срібна Пилява (пол. Józef Potocki, *перед 14 травня 1673 — †19 травня 1751) — військовий, політичний і державний діяч Речі Посполитої, представник польського шляхетського роду Потоцьких. Магнат, меценат.

Біографія[ред.ред. код]

Брюнет, невисокого зросту, смаглявий. Bідомий як один з найбагатших магнатів свого часу. Батько Анджей Потоцький був польним гетьманом коронним. Центром володінь цієї гілки роду був Немирів, де в 1737 р. Юзеф організував дипломатичний конгрес.

Охрещений 14 травня 1673 р. у Станіславівській колегіаті. Навчався у Станіславській єзуїтській колегії (академії). З 1 лютого 1687 р. мав коругву гусарську в коронному компуті. В листопаді 1694 р. командував загоном, який громив татар під Городенкою. Мав неприязні стосунки з Станіславом Яном Яблоновським, син якого Ян Станіслав в березні 1695 р. писав:

« …starosta halicki, wściekły żydek, bluźnił na pana Ojca  »

(пол.). У 1695 р. мав процес про напад з кимось із Белжецьких. Весною 1702 р. разом з хмільницьким старостою Якубом Потоцьким програв бій Самусю, який зайняв Бердичів 27 жовтня та отримав дорогу на Волинь.

1703 р. придушив козацько-селянське повстання під керівництвом фастівського полковника Семена Палія. Був прихильником польського короля Августа Сильного, з 1705 року став підтримувати короля Станіслава Лещинського.

Як прибічник Станіслава Лещинського в 1708 році зазнав поразки у битві під Конєцполем з прибічниками Авґуста ІІ. 1709 року після Полтавської битви жив у вигнанні в Угорщині і Туреччині.

Очолив поляків-прихильників короля Станіслава I Лещинського у спільному поході запорожців гетьмана Пилипа Орлика, буджацьких татар, шведів проти московитів в Україні після укладення Орликом з Кримським ханатом Кайрського договору про оборонно-наступальний військовий союз[5] З Бендер вирушили 12 лютого 1711.[6]

У 1714 р. повернувся до Польщі, разом з Теодором Потоцьким став лідером опозиції до партії магнатів Чорторийських, яка носила назву «Фамілія».

Очільник королівсько-польських військ, які брали участь в поході Пилипа Орлика на Правобережну Україну 1711 року.[7]

1715 року за його сприяння Кути одержали магдебурзьке право.[8] 1734 року очолив військо Дзіковської (Дзікувської) конфедерації на підтримку Станіслава Лещинського. У березні 1735 р., після падіння короля С. Лєщиньского, оголосив маніфест про перехід цілого дому Потоцьких на сторону Авґста ІІІ; син Станіслав з іншими прихильниками короля Станіслава тоді перебував у Валахії, тому ці розбіжності в роді Потоцьких викликали задоволення підскарбія Францішка Максиміліяна Оссолінського.[9] 1743 року Залізці перейшли у власність до Юзефа Потоцького.

Місце поховання

Близько 1740 року обов'язки його теолога та капелана виконував кс. Францішек Руссиян.[10]

Помер в замку Залізців.[11] Був похований в крипті Франківської колегіати.[12]

Посади[ред.ред. код]

Сенатор. 1700 р., 1723 р. маршалок Трибуналу коронного. Більше 40 років (1702—1744 роки) був Київським воєводою. Генеральний реґіментар війська коронного з 1733 року, великий гетьман коронний з 1735 року, воєвода познанський з 1743 р., каштелян краківський з 1748 р., староста галицький (отримав від батька 1.2.1687), варшавський, Лежайський, коломийський, червоногородський, снятинський і болемівський.

Меценат[ред.ред. код]

Світлини[ред.ред. код]

Сім'я[ред.ред. код]

Herb Wieniawa.jpg
Герб Мнішек

Був двічі одружений. Перша дружина — Вікторія Лещинська гербу Венява (пом. 1732, була спочатку похована в крипті костелу єзуїтів Станіславова, 1886 року труну з прахом помістили в крипті колегіати[14]), дочка воєводи підляського Вацлава Лещинського (пом. 1688) і Зоф'ї Кристини Опалінської (1643—1699). Діти:

  • Станіслав (1698—1760), воєвода смоленський, київський і познанський;
  • Зоф'я; 1-й чоловік — староста ґнєзненьський Адам Сьміґельский, 2-й чоловік — каштелян підляський Домінік Пйотр Коссаковскі.

1732 року одружився вдруге на Людвіці Мнішек (1712—1785), дітей не мали.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami…… Lwów, 1740. — t. 3. — 938 s. (пол.) S. 692
  2. S. Barącz. [http://polona.pl/item/565790/68/ Pamiątki miasta Stanisławowa… — S. 132.
  3. Józef Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 14.198.368) (пол.)
  4. на Золотому Потоці — або інший З. Потік, або помилка, бо то гілка Золота Пилява
  5. Олексій Кресін. Політико-правові аспекти відносин урядів Івана Мазепи та Пилипа Орлика з Кримським ханством
  6. Gierowski Józef A. Orlik Filip h. Nowina (1672—1742) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — Tom XXIV/1, zeszyt 100. — S. 198. (пол.)
  7. Gierowski Józef A. Orlik Filip h. Nowina (1672—1742) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — Tom XXIV/1, zeszyt 100. — S. 198. (пол.)
  8. Kuty // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce.. — S. 6. (пол.)
  9. H.Dymnicka-Wołoszyńska. Stanisław Potocki h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny… S. 156
  10. Z. Mazur. Russyan (Russjan) Franciszek h. Nalęcz (1706—1788) / [[Polski Słownik Biograficzny]. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — t. XXIV/1, z. 100. — S. 137—138. (пол.)
  11. Barącz S. Pamiątki miasta Stanisławowa… S. 108
  12. Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola..— S. 193. (пол.)
  13. Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751)… s. 71
  14. Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola..— S. 193—194

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Попередник
Станіслав Матеуш Жевуський
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg Великий гетьман коронний
1735-1751
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg Наступник
Ян Клеменс Браніцький
Попередник
Марцін Концький
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Воєвода київський
1702-1744
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Наступник
Станіслав Потоцький