Лежайськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лежайськ
Leżajsk

Герб
Герб
Вежа на площі Ринок
Вежа на площі Ринок
Основні дані
50°16′ пн. ш. 22°26′ сх. д. / 50.267° пн. ш. 22.433° сх. д. / 50.267; 22.433Координати: 50°16′ пн. ш. 22°26′ сх. д. / 50.267° пн. ш. 22.433° сх. д. / 50.267; 22.433
Країна Польща Польща
Регіон Підкарпатське воєводство
Засновано імовірно орієнтовно ХII
Перша згадка 1346
Магдебурзьке право 1397
Площа 20,58 км²
Населення 14512 (2011)[1]
· густота 689 (2008[2]) осіб/км²
Висота НРМ 178 м
Міста-побратими Чортків, Новояворівськ
Телефонний код (48) 17
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів RLE
GeoNames 766332, 7531949, 7532578
Поштові індекси 37-300
Міська влада
Веб-сторінка lezajsk.um.gov.pl
Мапа


Лежайськ у Вікісховищі?

Лежа́йськ (Лєжайск, пол. Leżajsk) — місто в Південно-Східній Польщі, у долині річки Сян. Адміністративний центр Лежайського повіту Підкарпатського воєводства.

Історія[ред. | ред. код]

Українці в Лежайську[ред. | ред. код]

Народний дім[ред. | ред. код]

Будівля Українського Народного дому в Лежайську
Будівля Українського Народного дому в Лежайську

У 1905 році в Лежайську було засноване українське товариство "Просвіта". Для потреб товариства незаможній швець Комарницький подарував свою власну ділянку у центрі міста, на якій у 1913 році постав грандіозний Народний дім, збудований за проектом відомого архітектора Лева Шелевича. Народний дім освятили 16 листопада 1913 року.

З нагоди цих урочистостей львівська українська газета «Руслан» в кінці листопада 1913 року писала: «У неділю 16 листопада Лежайськ відзначав своє велике національне свято – посвячення Народного Дому. Прибуло багато гостей з Ланцюта, Ряшева, Бжеська, Розвадова, Рудника і, навіть, з Острова. Приїхало також кільканадцять членів львівського товариства «Сокола ІІІ» в одностроях і з прапором. Було також 50 місцевих членів «Сокола» з сусіднього Дубна.[4]

У Народному домі до 1939 році був найбільший актовий зал Лежайська, тому його часто орендували для своїх заходів євреї та поляки.

В Народному Домі від початку його ужитку і до липня 1944 року діяли: читальня і філія «Просвіти», бібліотека для дітей та дорослих, кооператив «Самопоміч» з двома крамницями, осередок «Рідної школи», товариство «Сільський господар», спортивне товариство «Луг», аматорський театр, церковний та просвітянський (чоловічий, жіночий і мішаний) хор, дитячий садок, музичні та  танцювальні колективи, ресторан.

У серпні 1939 року польська влада розпустила читальню і філію «Просвіти», а Народний Дім було закрито, на його дверях почеплено пломби. Під час німецької окупації  діяльність читальні і філії «Просвіти» заборонили. Німецькі окупанти дозволили лише діяльність «Освітнього товариства».[4]

У 1939 році в місті проживало 6100 мешканців, з них 400 українців, 3850 поляків і 1850 євреїв[5]. Місто входило до Ланьцутського повіту Львівського воєводства.

1945 року відповідно до «Угоди про взаємний обмін населенням у прикордонних районах» більшість українського населення Лежайська була виселена в СРСР. Українці були переселені в населені пункти Станіславської області — вивезено 223 особи (69 сімей)[6].

Греко-католицька церква[ред. | ред. код]

Українська церква в Лежайську
Українська церква в Лежайську

Сучасна будівля греко-католицької церкви Успіння Богородиці в Лежайську збудована в 1831 році на місці давніших церков, була парафіяльною церквою Каньчузького деканату Перемишльської єпархії і мала 507 парафіян у місті. До парафії належали також села Старе Місто, Прихоєць, Седлянка, Лукова, Віравиці, Єльна, Янда, Руда, Ґідлярева, Гутисько, Козярня і місто Соколів; парафія налічувала 1558 парафіян[7]. З 1842 р. у складі парафії перераховуються також села Сажина і Береза, з 1848 р. — Требось.

Після Першої світової війни церква стала осідком Лежайського деканату Перемишльської єпархії. У 1937 р. в місті налічувалося 584 греко-католики, в парафії — 1858 парафіян[8]. Після виселення українців і заборони греко-католицької церкви використовується римо-католиками і є костелом Ісуса Милосердного для дітей та молоді.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 6946 1371 4940 635
Жінки 7566 1255 4717 1594
Разом 14512 2626 9657 2229

Відомі люди[ред. | ред. код]

Hародилися[ред. | ред. код]

Почесні громадяни Лежайська[ред. | ред. код]

Лежайські старости[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 20 marca 1937 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Leżajska w powiecie łańcuckim, województwie lwowskim. Dz.U. 1937 nr 24 poz. 157 (пол.)
  4. а б Базилевич, Роман. Народний дім у Лежайську (Українська). 
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 110.
  6. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944-1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області)
  7. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831, p. 55
  8. Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1937. — с. 60
  9. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]