Юзеф Потоцький (гетьман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юзеф Потоцький
Józef Potocki
Józef Potocki Stanislawow.png
Інші імена Józef na Stanislawowie, Zbarażu, Niemirowie Potocki[1]
Народився 1673(1673)
Станиславів, нині Івано-Франківськ
Помер 19 травня 1751(1751-05-19)
Залізці
Поховання колегіата, Івано-Франківськ
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Національність поляк
Ім'я при народженні Józef Potocki
Діяльність військовий, державний діяч, меценат
Посада сенатор, воєвода київський
Звання гетьман великий коронний
Конфесія католик
Батько Анджей Потоцький
Мати Анна з Рисінських
Рід Потоцькі
Дружина Вікторія Лещинська, Людвіка Мнішек
Діти Станіслав, Зофія
Нагороди
Орден Білого Орла (Річ Посполита)
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
  • POL COA Pilawa.svg

Юзеф на Станиславові, Збаражі та Немирові,[2] або на Підгайцях[3] Потоцький[4] гербу Срібна Пилява (пол. Józef Potocki; до 14 травня 1673 — 19 травня 1751, Залозецький замок) — військовий, політичний і державний діяч Речі Посполитої, представник польського шляхетського роду Потоцьких. Магнат, меценат.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Станиславові (нині Івано-Франківськ)[5] незадовго до 14 травня 1673 року.

Брюнет, невисокого зросту, смаглявий. Bідомий як один з найбагатших магнатів свого часу. Батько Анджей Потоцький був польним гетьманом коронним. Центром володінь цієї гілки роду був Немирів, де в 1737 р. Юзеф організував дипломатичний конгрес.

Охрещений 14 травня 1673 р. у Станіславівській колегіаті. Навчався у Станіславській єзуїтській колегії (академії). З 1 лютого 1687 р. мав коругву гусарську в коронному компуті. В листопаді 1694 р. командував загоном, який громив татар під Городенкою. Мав неприязні стосунки з Станіславом Яном Яблоновським, син якого Ян Станіслав у березні 1695 р. писав:

« …starosta halicki, wściekły żydek, bluźnił na pana Ojca.  »

У 1695 р. мав процес про напад з кимось із Белжецьких. Весною 1702 р. разом з хмільницьким старостою Якубом Потоцьким програв бій Самусю, який зайняв Бердичів 27 жовтня та отримав дорогу на Волинь.

1703 р. придушив козацько-селянське повстання під керівництвом фастівського полковника Семена Палія. Був прихильником польського короля Августа Сильного, з 1705 року став підтримувати короля Станіслава Лещинського.

Як прибічник Станіслава Лещинського в 1708 році зазнав поразки у битві під Конєцполем з прибічниками Авґуста ІІ. 1709 року після Полтавської битви жив у вигнанні в Угорщині і Туреччині.

Очолив загін королівсько-польських військ з поляків — прихильників короля Станіслава I Лещинського, який з Бендер вирушив 12 лютого 1711,[6] у спільному поході на Правобережну Україну 1711 року запорожців гетьмана Пилипа Орлика, буджацьких татар, шведів проти московитів в Україні після укладення Орликом з Кримським ханатом Кайрського договору про оборонно-наступальний військовий союз.[7]

У 1714 р. повернувся до Польщі, разом з примасом Теодором Потоцьким став лідером опозиції до партії магнатів Чорторийських, яка носила назву «Фамілія».

1734 року очолив військо Дзіковської конфедерації на підтримку Станіслава Лещинського. У березні 1735 р., після падіння короля С. Лещинського, оголосив маніфест про перехід цілого дому Потоцьких на сторону Авґста ІІІ; син Станіслав з іншими прихильниками короля Станіслава тоді перебував у Валахії, тому ці розбіжності в роді Потоцьких викликали задоволення підскарбія Францішка Максиміліяна Оссолінського.[8]

Місце поховання

Близько 1740 року обов'язки його теолога та капелана виконував кс. Францішек Руссиян.[9]

Помер 19 травня 1751 року в замку Залізців.[10] Був похований у крипті Франківської колегіати.[11]

Посади[ред.ред. код]

Сенатор. 1700 р., 1723 р. маршалок Трибуналу коронного. Більше 40 років (1702—1744 роки) був Київським воєводою. Генеральний реґіментар війська коронного з 1733 року, великий гетьман коронний з 1735 року, воєвода познанський з 1743 р., каштелян краківський з 1748 р., староста галицький (отримав від батька 1.2.1687), варшавський, Лежайський, коломийський, червоногородський, снятинський і болемівський.

Маєтності, меценатство, фундації[ред.ред. код]

1715 року за його сприяння Кути одержали магдебурзьке право.[12] 1742 року купив у князя Михайла Радзивілла «Рибоньки» Тернопіль.[5] 1743 року Залізці перейшли у власність до Юзефа Потоцького.

Світлини[ред.ред. код]

Сім'я[ред.ред. код]

Herb Wieniawa.jpg
Герб Мнішек

Був двічі одруженим. Перша дружина — Вікторія Лещинська гербу Венява (пом. 1732, була спочатку похована у крипті костелу єзуїтів Станіславова, 1886 року труну з прахом помістили в крипті колегіати[14]), дочка воєводи підляського Вацлава Лещинського (1632/1638—1688) і Зоф'ї Кристини Опалінської (1643—1699). Діти:

  • Станіслав (1698—1760), воєвода смоленський, київський і познанський;
  • Зоф'я; 1-й чоловік — староста ґнезненський Адам Сьміґельский, 2-й чоловік — каштелян підляський Домінік Пйотр Коссаковський.

1732 року одружився вдруге з Людвікою Мнішек (1712—1785),[13] донькою Юзефа Вандаліна Мнішека;[15] дітей не мали.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — T. 3. — S. 692.
  2. Barącz S. [http://polona.pl/item/565790/68/ Pamiątki miasta Stanisławowa… — S. 132.
  3. Józef Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 14.198.368) (пол.)
  4. на Золотому Потоці — або інший З. Потік, або помилка, бо то гілка Золота Пилява
  5. а б Гуцал П. Заснування Тернополя. Власники Тернополя (1540—1843) // Тернопіль. Історичні нариси. — Тернопіль : Джура, 2016. — С. 23. — ISBN 978-966-185-130-5.
  6. Gierowski Józef A. Orlik Filip h. Nowina (1672—1742) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/1, zeszyt 100. — S. 198. (пол.)
  7. Олексій Кресін. Політико-правові аспекти відносин урядів Івана Мазепи та Пилипа Орлика з Кримським ханством
  8. Dymnicka-Wołoszyńska H. Stanisław Potocki h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny… — S. 156.
  9. Z. Mazur. Russyan (Russjan) Franciszek h. Nalęcz (1706—1788) // [[Polski Słownik Biograficzny]. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — T. XXIV/1, z. 100. — S. 137—138. (пол.)
  10. Barącz S. Pamiątki miasta Stanisławowa… — S. 108.
  11. Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. (пол.) — S. 193. (пол.)
  12. Kuty // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce. (пол.). — S. 6. (пол.)
  13. а б Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751)… — S. 71.
  14. Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. (пол.) — S. 193—194
  15. Perzanowska H. Mniszech Józef Wandalin h. własnego (1670—1747) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3. — Zeszyt 90. — S. 477. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Попередник
Станіслав Матеуш Жевуський
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg Великий гетьман коронний
1735-1751
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg Наступник
Ян Клеменс Браніцький
Попередник
Марцін Концький
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Воєвода київський
1702-1744
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Наступник
Станіслав Потоцький