Юн Чхі Хо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юн Чхі Хо
Народився26 грудня 1864(1864-12-26)
Асан (Південна Корея), Південний Чхунчхон, Південна Корея
Помер6 грудня 1945(1945-12-06) (80 років)
Кесон, Провінція Хванхе, Чосон
КраїнаКорея
Діяльністьполітик, філософ, журналіст, педагог, автобіограф, посадова особа, дипломат, усний перекладач, політичний активіст
Alma materУніверситет Вандербільта (1891)[1], Університет Еморі[1], Університет Кейо, Dojinshad, Oxford College of Emory Universityd і Vanderbilt University Divinity Schoold
Знання мовкорейська[2], англійська[2] і японська[2]
Титулбарон
Посадачлен Палати перів Японіїd
Конфесіяметодизм
БатькоYun Ung-nyeold
У шлюбі зMa eh-bangd
ДітиYun Young-sund і Yun Munhuid

Юн Чхі Хо (кор. 윤치호, Yun Chi-ho; 26 грудня 1864 — 9 грудня 1945) — корейський політик, активіст руху за незалежність Кореї. Дядько Юн Бо Сона — президента республіки Корея в 1960.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1864 в місті Дунпо, провінція Чхунчхондо, Чосон. Закінчив Університет Вандербілт[3], Теннессі, США, а ступінь доктора права отримав в Університеті Еморі, Джорджія[4].

Займав ряд державних постів в уряді Чосон, у тому числі в 1904 міністра закордонних справ.

Коли в 1910 Чосон окупований Японською імперією, Юн Чхі Хо приєднався до руху спротиву. Один з найвідоміший активістів руху за незалежність.

У 1913 за антияпонську діяльність був заарештований та ув'язнений.

У 1915 звільнений з в'язниці та перейшов на прояпонські позиції[5]. Отримав титул барона, працював в апараті Генерал-губернатора Кореї. Переїхав до Японії.

У 1945 обраний в Палату радників Японської імперії[6].

Після Другої Світової війни повернувся до Кореї.

Помер 9 грудня 1945 в місті Кесон. Існує версія, що він покінчив життя самогубством, але докази цього відсутні.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б https://web.library.emory.edu/exhibitions/yun-chi-ho.html
  2. а б в Czech National Authority Database
  3. 100 Koreans Freed; But Baron Yun Chi-ho and Other Prominent Men Are Found Guilty [Архівовано 8 листопада 2012 у Wayback Machine.] New York Times. March 21, 1913.
  4. Loftus, Mary J. A Search for Truth; Yun Chi-Ho's Legacy is Rediscovered by his Great-granddaughter, Emory Magazine, Vol 80, No. 1, Spring 2004).
  5. 일제 친일반민족행위자 708명 명단. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 25 січня 2011.
  6. Yun Chi-ho, Naver Encyclopedia[недоступне посилання]

Посилання

[ред. | ред. код]