Очікує на перевірку

Лазірко Юрій Богданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Юрій Лазірко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Богданович Лазірко
ПсевдонімЗеньо Збиток
Народився6 травня 1967(1967-05-06) (57 років)
Львів
Діяльністьпоет
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка»
Мова творівукраїнська, англійська, російська
Сайт: iourilazirko.com

Лазірко Юрій Богданович (англ. Iouri Lazirko / Yurii Lazirko; 6 травня 1967(19670506), Львів) — український поет, прозаїк та перекладач; представник української діаспори у США. Автор понад 10 книг українською і англійською мовами, лауреат премії імені Пантелеймона Куліша[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Юрій Лазірко народився у Львові[2], його батько був художником-дизайнером, а мати — фармацевтом. Лазірко — праправнук відомого письменника з Борислава Степана Коваліва, одного з близьких друзів Івана Франка.

Закінчив «Львівську політехніку», за фахом «інженер-конструктор радіоапаратури». Два роки служив в армії.

У 1989 році переїхав до Сполучених Штатів, отримав у США другу вищу освіту за спеціальністю «комп'ютерні науки» (англ. computer science)[2].

Із кінця 2000-их — початку 2010-их років Юрій Лазірко почав публікувати свої художні твори: прозу і поезію, а також художні переклади з української мови на англійську. Першою його поетичною збіркою стала книга «Краплі Всесвіту», яка вийшла у тернопільському видавництві «Астон» у 2008 році[2].

Живе у штаті Нью-Джерсі, працює у місті Нью-Йорк[3]. Одружений, виховує двох синів.

Творчість

[ред. | ред. код]

Юрій Лазірко є автором більше десяти книжок. Пише трьома мовами — українською, англійською і російською. Більшість його творів публікувалися українською, але він також є автором англомовної поетичної збірки «Edges of the Thirsty Wind». Серед іншого, Лазірко наряду з Ігорем Павлюком є одним із двох авторів книги лірики «Ловлячи осінні павутинки».

У 2018 році вийшла друком антологія «П'ять Америк», яка включає в себе твори Юрія Лазірка наряду із поезією Марії Шунь, Оксани Луцишиної, Юлі Косівчук та Роксоляни Вірлан[4][3].

Список творів Юрія Лазірка:

  • «Краплі Всесвіту», 2008
  • «Парасоля для долі», 2009
  • «Семиструнне капричіо», 2010
  • «Дороговкази», 2011
  • «Edges of the Thirsty Wind» (англ.), 2012
  • «Перелітні Сни», 2012
  • «В Обіймах Вогню», 2014
  • «Блискавиці Серця», 2016
  • «Світила зірка», 2017
  • «Теревені від Зеня», 2011 (під псевдонімом Зеньо Збиток).

Видавав свої твори в періодиці: «Дзвін» (лютий 2016), «Золота Пектораль» (2010); чисельні видання у емігрантській пресі та журналах.

Також Юрій Лазірко є автором і перекладачем пісень.

Нагороди і визнання

[ред. | ред. код]

Юрій Лазірко є лауреатом премії імені Пантелеймона Куліша за 2012 рік[1]. Переможець конкурсу «Поетичних майстерень» 2007 року.

Твори Лазірка перекладалися англійською, польською, російською, іспанською та болгарською мовами.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Літературно-мистецька премія імені Пантелеймона Куліша. Чернігівська міська бібліотека імені М. М. Коцюбинського. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
  2. а б в Дроздовський, Дмитро (24 січня 2009). Юрій ЛАЗІРКО: Коли помирає пам’ять — помирає й майбутнє. Газета «День». Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
  3. а б Мориквас, Надія (9 вересня 2018). Із твоїх долонь – огонь золотий. Дещо про Марію Шунь та нові поетичні антології 2018 року – «Ломикамінь» і «П’ять Америк». Річ. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
  4. Шунь, Марія. Вперто українською. Інтернет-газета «Збруч». Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]