Солошенко Юрій Данилович
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (червень 2016) |
| Солошенко Юрій Данилович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
6 травня 1942 Глобине, Кременчуцький район, Україна |
| Помер |
4 квітня 2018 (75 років) Полтава, Україна |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | інженер |
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
Ю́рій Дани́лович Солошенко (6 травня 1942, Глобине, Україна — 4 квітня 2018, Полтава, Україна) — український політв'язень, засуджений у Москві.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у містечку Глобине на Полтавщині[1]. Закінчив ХНУ в Харкові. Працював інженером на оборонному заводі, згодом очолив це підприємство й тривалий час був генеральним директором полтавського оборонного заводу «Знамено» (до 2010 року, загальний стаж роботи на заводі — 48 років)[джерело?]. Підприємство виготовляло протиповітряні радари, комплектуючі до зенітно-ракетних комплексів. Солошенко вимушено сам шукав ринки збуту, переважно вони були російськими.
Дружина й старший син Олександр відмовляли його від поїздки до Росії, щось недобре відчув уже при перетині кордону, хоча мав попередньо куплений квиток до Полтави на той же день. У цю пастку Солошенка заманив давній знайомий з Москви, з яким він довго співпрацював, запросивши нібито для консультації.
Під час арешту 5 серпня 2014 року в Солошенка вилучено 6 тисяч доларів США, які, на думку російських слідчих, мали бути витрачені на придбання секретних виробів. При затриманні його звинувачували, що він завербований «фашистським режимом» та збирався вивозити з російського заводу секретне обладнання на вантажному автомобілі. Після арешту Солошенка «товариш» щез.
Утримувався в Лефортовській тюрмі. 14 жовтня 2015-го Московський міський суд засудив Солошенка до 6 років за «шпигунство»: «Засудити Солошенка, громадянина України, 1942 року народження, пенсіонера, до шести років позбавлення волі в колонії суворого режиму».
16 грудя 2015 року, незважаючи на вік, етапований до колонії.
14 червня 2016 звільнений. Юрія Солошенка і Геннадія Афанасьєва виміняли в Росії на громадян України Олену Гліщинську і Віталія Діденко, які звинувачувались у сепаратистській діяльності в Одеській області.[2]
Помер 4 квітня 2018 року від онкологічного захворювання[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Солошенко Юрий Данилович [Архівовано 4 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Юрій Солошенко і Геннадій Афанасьєв повертаються в Україну. Львівська газета. Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 14 червня 2016.
- ↑ Помер колишній бранець Кремля Юрій Солошенко. Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 4 квітня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Солошенко: Россия — большой ГУЛАГ. Путин превратил страну в изгоя. Если бы не дипломатический протокол, ему никто не подал бы руки [Архівовано 14 серпня 2016 у Wayback Machine.], Гордон, 11.8.2016.
- http://fakty.ua/195043-72-letnego-poltavchanina-uzhe-polgoda-derzhat-v-moskovskom-sizo-po-obvineniyu-v-shpionazhe [Архівовано 15 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Екс-директора заводу «Знамя» засудили у Москві за шпигунство на користь України [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.novayagazeta.ru/society/68112.html [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- Росії відправили в колонію 73-річного дідуся, звинуваченого у шпигунстві на користь України[недоступне посилання]
- Юрий Солошенко. Первое интервью на свободе(рос.)