Юто-ацтецькі мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юто-ацтецькі мови
Поширені: США, Мексика, Гондурас, Нікарагуа, Сальвадор, Гватемала, Беліз
Класифікація:
 Юто-ацтецькі мови
Групи:

Ю́то-ацте́цькі мови (англ. Uto-Aztecan) — мови, що утворюють самостійну гілку таньо-ацтецької філії індіанських мов, найбільша на заході США та в Мексиці індіанська мовна родина.

В США налічується 22 юто-ацтецькі мови які розпадаються на 5 основних груп: намську, такську, тюбатулабал, хопі та тепіманську. Ще низка груп розташовуються в Мексиці, в тому числі й ацтецькі мови. Юто-ацтецькі мови займають увесь обшир Великого басейну в США і значні території на північному заході та в центрі Мексики. Мова команчі поширена на півдні прерій.

В юто-ацтецьких мов спостерігаються значні відмінності в граматиці, менш значні в фонетиці та лексиці. Для їх граматичної будови характерні помірний полісинтетизм з іменною інкорпорацією, інтенсивна суфіксація, широке використання післяйменників, розвинуте основоскладання, виразне розмежування імені і дієслова, диференціація суб'єктних і об'єктних займенників а активних і пасивних конструкціях. Протоюто-ацтецька фонологічна система виявляє яскраві риси так званого тихоокеанського типу.

Література[ред. | ред. код]

  • Ванников Ю. В. Юто-ацтекские языки // «Латинская Америка», том 2, «Советская энциклопедия», Москва, 1982, сторінки 611—612 (рос.).