Яніна Поражинська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яніна Поражинська
Janina Porazinska 2.jpg
Народилася 29 вересня 1882(1882-09-29)[1]
Люблін, Люблінський повіт[d], Люблінська губернія, Королівство Польське (1815–1915), Російська імперія
Померла 3 листопада 1971(1971-11-03) (89 років)
Варшава, ПНР
Поховання Повонзківський цвинтар
Країна Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Діяльність поетеса, перекладачка, письменниця
Alma mater Ягеллонський університет
Знання мов польська
Роки активності з 1923
Нагороди
медаль «10-річчя Народної Польщі» орден Усмішки

Яніна Поражинська (пол. Janina Porazińska; нар. 29 вересня 1888, Люблін — пом. 2 листопада 1971, Варшава) — відома польська письменниця, перекладачка зі шведської. Працювала у довоєнних дитячих часописах «Друг дітей», «Промінь» і «Промінчик». До 1939 року була редакторкою журналів «Вогник», «Сонечко», «Ранок». У роки окупації у галузі освіти та культури працювала підпільно. Нагороджена Орденом Усмішки.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 29 вересня 1888 року у Любліні у Старому Місті у будинку з пекарнею на першому поверсі. У своїх книгах вона не раз поверталася сюди. До місця, де провела своє дитинство. У жодних документах немає інформації про люблінський період письменниці. Але факти-спогади є в її творах. Навчалася на природничому відділі Ягеллонського Університету в Кракові.

Дебютувала 1903 року на сторінках «Мандрівника» як поетка. Співпрацювала з дитячим журналом «Друг дітей». У 1917 році стала одним із ініціаторів створення журналу «Вогник». У 1927—1939 роках була редактором журналів «Вогник», «Сонечко», «Ранок». Протягом 1922—1925 років працювала у Міністерстві з питань релігії та освіти. Була палкою прихильницею збереження польського фольклору. Зібрала його чимало та опрацювала. Саме тому в її віршах та казках наявні фольклорні мотиви. У 1958 році переклала та адаптувала для дитячого читання «Калевалу» («Калевала» (фін. Kalevala) — карело-фінський поетичний епос про подвиги та пригоди героїв казкової країни Калева.

У Варшаві є парк імені Яніни Поражинської. Там — алея Шевчика Ниточки, палац забав, магічна крамничка. Також там відбуваються читання дітям. Мета створення цього парку — вшанування пам'яті письменниці, а також необхідність створення простору, де можна було би читати дітям казки.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • 1950 — нагорода Союзу польських літераторів
  • 1953 — нагорода Президента Ради Міністрів
  • 1955 — Медаль 10-річчя Народної Польщі
  • 1955 — Офіцерський Хрест Ордену Відродження Польщі
  • 1957 — нагорода міста Варшава
  • 1966 — Хрест Командорський Ордену Відродження Польщі
  • 1969 — Кавалер Ордену Усмішки

Твори[ред. | ред. код]

  • 1923 — «У спаленому маєтку»
  • 1924 — «Майстер Ліпиглина»
  • 1925 — «У хатині Войтуся»
  • 1929 — «Коптюшко»
  • 1933 — «Ясь і Кася»
  • 1933 — «Весела громадка»
  • 1937 — «Легенди»
  • 1937 — «Матіуш Жайворон»
  • 1938 — «Казка про сімох круків»
  • 1947 — «Журавлина»
  • 1947 — «Новинки балабола»
  • 1947 — «Божа стежка королеви Кінгі»
  • 1950 — «Про бабусю»
  • 1952 — «Смики, смики на патики»
  • 1952 — «За горами… за лісами…»
  • 1955 — «За тридев'ятою рікою»
  • 1955 — «Зухвалий пташок»
  • 1957 — «Хто мені дав крила» (про Яна Кохановського)
  • 1958 — «Таємничі черевички»
  • 1961 — «Чарівна книга»
  • 1964 — «Щоденник Чорного Носика»
  • 1967 — «Моя книжечка»
  • 1973 — «Шевчик Ниточка»

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. майно