Ян Кішка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ян Кі́шка (пол. Jan Kiszka, 1552 — перед[1] 26 липня 1592) — генеральний староста жмудський, каштелян віленський (з 1587), Воєвода берестейський (з 1589). Зять князя Костянтина Василя Острозького. Небіж Миколая Христофора Радзивілла (Чорного).

Біографія[ред.ред. код]

Син Станіслава Кішки (пом. 1554) і його дружини Ганни Радивил. Матір близько 1563 року змінила кальвінський обряд на аріянський.

Навчався у містах Базель і Цюрих. Подорожував по Італії, Іспанії і Франції.

Виставив на польсько-російську війну (1577—1582) під своїм командуванням 500 вояків. Винагороджений Стефаном Баторієм титулом сенатора Сигізмунда ІІІ Вази.

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина — донька князя Костянтина Василя Острозького Єлизавета (пом. 26 серпня 1599[2]). Нащадків вони не залишили. Єлизавета після смерті першого чоловіка вдруге вийшла заміж за князя Христофора Перуна Радзивілла, який одідичив маєтності Кішки.[1] Заповіла поховати себе у віленській латинській катедрі.[2]

Релігійні погляди[ред.ред. код]

Мати виховувала сина як антитринітарія. На посаді сенатора голосив ідею релігійної толерантності. Сприяв зміні характеру кальвіністських зборів на антитринітарські. Засновник антитринітарських громад у Венгрові, Івьї, Лоську, Любечі, Кейданах, Новогрудку. Його маєток Венгрув був центром руху антитринітаріїв. Був опікуном проповідника Петра з Ганьондза. Заснував у Венгрові в 1570 році друкарню. Докладав зусиль для налагодження доктринальних суперечок між антитринітарськими громадами. Був противником ідей розкріпачення селян, пацифізму, спільного майна, заборони займати адміністративні посади, симпатій іудаїзму і інших радикальних поглядів у антитринітарському середовищі. Це стало причиною його розриву з Петром з Ганьондза і Симоном Будним.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Tazbir J. Kiszka Jan h. Dąmbrowa (zm. 1592)… — S. 508.
  2. а б Lulewicz Henryk. Radziwiłł Krzysztof zwany Piorunem h. Trąby (1547—1603) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — Tom XXX/2, zeszyt 125. — S. 275. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Tazbir J. Kiszka Jan h. Dąmbrowa (zm. 1592) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966—1967. — Tom ХII/4, zeszyt …. — S. 507—508. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]