Я — молодая

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Я - молодая)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Я - Молодая
Студійний альбом
ВиконавецьКатя Chilly
Дата випускуквітень 2006
Жанрфолк,
електронна музика,
хаус
ЛейблUkrainian Records
ПродюсерДмитро Прикордонний, Сергій Гера
Професійні огляди
* Music.com.ua 7/10 зірок пос.
Хронологія Катя Chilly
Попередній
←
Сон
(2002)
Наступний
→
Сингли з «Я - Молодая»
  1. «Півні»
    Випущений: 2005

«Я — Молодая» — другий студійний альбом співачки Катя Chilly, який вийшов у 2006 році.

Про альбом

[ред. | ред. код]

Альбом «Я — молодая» видано у квітні 2006 року на студії Ukrainian records. До нього увійшли 13 треків, серед яких кілька вже представлених раніше: дует з Сашком Положинським «Понад хмарами», випущена на синглі композиція «Півні» та «Я — молодая», музичне відео на яку вийшло у середині лютого. Альбом був синтезом фольклору та сучасної електронної музики. В основу більшості композицій альбому покладено народні слова («Крашен вечір», «Зозуля», «Криниченька»). У концепцію роботи вдало вписалися вірші сучасних авторів — харківської поетеси Ніни Супруненко, Ольги Башкрірової та Федора Млинченка[1].

Відгуки

[ред. | ред. код]

Кандидат мистецтвознавства Юлія Карчова зауважує, що цей альбом показав сталість творчого кредо співачки, «утвердження нерозривності злиття світів природи, людини та цивілізації». Вона відзначила наявність у ньому як фольклорних так і творів сучасних авторів, а також темброву різноманітність — електронні тембри, акустична гітара («Я — молодая») та бандура («Крашен вечір», «Син»)[1]ː

Домінування народнопісенної виконавської парадигми в пісні „Крашен вечір“ виражається в дотриманні пласкої позиції піднебіння, редукції голосних, мелізматиці (форшлаги, глісандо), твердій атаці звука, гетерофонних розшаруваннях тонів, значущості варіаційності в розвитку мелосу, у пісні „Півні“ — у застосуванні головного резонатора, „усміхненій“ близькій артикуляції без редукції звуків, м'якій атаці звука. Міксування культур у пісні „Тебе нема“ відбиває електронна обробка голосу та водночас використання співачкою всіх варіантів народно-пісенного виконавства зі збереженням його парадигмальних ознак, до народно-академічної та естрадної трансформацій».

Кандидат мистецтвознавства Андрій Бондаренко відзначає, що в піснях «Крашен Вечір», «Вишенька», «Зозуля», «Красно-рясно» наявні унікальні приклади поєднання автентичного вокалу з високим, «фальцетним» співом[2]. А також зауважує, що автентичний вокал у цьому альбомі супроводжує «найбільш вишукане специфічно-електронне звучання, тоді як супровід співу у верхній теситурі більше тяжіє до традицій рок-музики»[3].

Список композицій

[ред. | ред. код]

Всі пісні (крім 8 і 13) — народні.

#НазваАвтор слівАвтор музикиТривалість
1.«Крашен вечір» Сергій Гера,
Роман Гриньків
4:42
2.«Півні» Олександр Слуцький3:26
3.«Тебе нема»Ніна СупруненкоО. Слуцький3:41
4.«Вишенька» С. Гера4:31
5.«Красно-ясно» С. Гера3:45
6.«Син»Ольга БашкироваС. Гера,
Р. Гриньків
6:10
7.«Я — молодая» С. Гера3:46
8.«Понад хмарами» (за участю Олександра Положинського)О. Положинський 4:27
9.«Electronique Superstar» О. Слуцький3:55
10.«Криниченька» С. Гера3:34
11.«Сонце»О. БашкироваС. Гера4:05
12.«Зозуля» С. Гера3:51
13.«Любов моя»Федір МлинченкоС. Гера5:02
Загальна тривалість: 54:55

Учасники запису

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Карчова, Ю. І. (2018). Трансформації народнопісенного виконавства у творчості Каті Чілі (Катерини Кондратенко). Культура України. Cерія : Мистецтвознавство. № 59. с. 50—58. ISSN 2410-5325. Процитовано 18 грудня 2023.
  2. Бондаренко, А. І. Фольк-електроніка: між «мейнстрімом» і «артхаусом»: (на матеріалі творчості українських та білоруських авторів) // Культура: открытый формат — 2012 : сборник научных работ / Белорусский государственный университет культуры и искусств. — Минск, 2012. — С. 90-94.
  3. Бондаренко А. І. Електронна музика в Україні останньої третини XX — початку XXI століття // Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства зі спеціальності 26.00.01 «Теорія та історія культури». — Київ, 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]