Ґарсіласо де ла Вега

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґарсіласо де ла Вега
ісп. Garcilaso de la Vega
Ім'я при народженні ісп. Garcilaso de la Vega
Народився 1503[4][2][…]
Толедо, Іспанія[2][1][…]
Помер 14 жовтня 1536[1][2][…]
Ніцца, Сардинське королівство, Італія[1][2][…]
Країна Іспанія[6][7][…]
Діяльність поет, військовослужбовець, письменник, дипломат, солдат
Знання мов іспанська[6][8][…]
Жанр поезія і сонет
Військове звання солдат[10][11]
Батько Garcilaso de la Vegad[10][12]
Мати Sancha de Guzmánd
У шлюбі з Elena de Zúñigad[12]
Діти Lorenzo Suárez de Figueroad

 

Ґарсіласо де ла Вега (Толедо, ⁣1491/1503 [13][14] — Ніцца, 14 жовтня 1536 року) — іспанський поет і солдат Золотого віку.

Біографія[ред. | ред. код]

Ґарсіласо де ла Вега народився в Толедо між 1491 і 1503 роками. Він був третім сином головного командира Леона в Ордені Сантьяго, і Санчі де Гусман. Його бабусею та дідусем по батьківській лінії були Педро Суарес де Фігероа, син Гомеса I Суареса де Фігероа та Ельвіри Лассо де Мендоса, сестри першого маркіза Сантільяни, і Бланка де Сотомайор (донька Фернандо де Сотомайора та Менсі Васкес де Гоес), дякуюяи їм, він успадкував володіння Аркосом. Його мати, Санча де Гусман, була дочкою Педро де Гусмана, лорда Батреса (сина хроніста Фернана Переса де Гусмана) і Марії де Рівери. Він знав грецьку, латинську, італійську, французьку мови, та мистецтво фехтування і гри на цитрі, арфі та лютні. Ґарсіласо входив до оточення Фадріке Альвареса де Толедо-і-Енрікеса, II герцога Альба-де-Тормеса. Став об’єктом королівської прихильності, коли його призначили членом Ордену Сантьяго та джентльменом Бургундського дому [15]. Ґарсіласо де ла Вега у 1523 році взяв участь у кампанії Фунтеррабія. У наступні роки Ґарсіласо де ла Вега брав участь у війні громад Кастилії і був поранений під час бойових дій Оліаса дель Рея. Він також брав участь у облозі свого рідного міста (1522 рік). Наприкінці того ж року він вирушив у компанії Хуана Боскана та Педро де Толедо, майбутнього віце-короля Неаполя, в експедицію допомоги, яка хотіла (і не змогла) запобігти падінню Родосу в руки турків. Ґарсіласо де ла Вега знову отримав поранення, цього разу серйозне.

Надгробок на фасаді Сан-Агустіна в Памплоні нагадує, що Ґарсіласо де ла Вега був озброєний, як лицар Сантьяго 11 листопада 1523 року

Повернувшись в Іспанію, він був посвячений у лицарі Ордена Сантьяго 11 листопада 1523 року в церкві Сан-Агустіна в Памплоні [16], а в 1524 році зіткнувся з французами під час облоги Фунтеррабії.

Приватне життя[ред. | ред. код]

Повернувшись до Толедо, він одружився в 1525 році з Оленою де Суньїга [17], леді доньї Леонор, сестрою Карлоса I Іспанського. Шлюб був одним із багатьох аристократичних зв’язків, заснованих на угоді про інтереси. Через два з половиною роки після весілля вони все ще проживали в батьківських маєтках. 11 березня 1528 року вони нарешті змогли придбати кілька будинків неподалік від сімейного особняка. Пара не могла проводити надто багато часу разом у цьому домашньому просторі, оскільки через рік джентльмен почав подорожувати як придворний Карлоса I Іспанського. Донья Олена жила у цьому будинку до своєї смерті в 1563 році. Окрім п’ятьох дітей, яких Ґарсіласо де ла Вега мав від доньї Олени де Суньїги, він також мав сина до одруження з дамою громади Толедо, Гіомар Каррільо. Три кохання позначили життя поета: 1) Магдалена де Гусман, двоюрідна черниця та позашлюбна донька його тітки Марії де Рібера; 2) Гвіомар Каррільо, яка перекладає Галатею з Еклоги I; 3) Беатріс де Са, друга дружина Педро Ласо.

Творчість[ред. | ред. код]

Де ла Вега писав свої вірші за правилами канціонерської лірики. Деякий час був старостою свого рідного міста. Поворотний момент у його поезії пов’язаний з одним днем у 1526 році в Гранаді. Ґарсіласо де ла Вега віддає перевагу інтимному, особистому та конфіденційному тону в поезії перед риторикою та пишністю більш бойових тонів, тим самим закладаючи перший камінь іспаномовної ліричної течії. Стиль Гарсіласо дуже характерний: поет дбає про мелодіійність віршів, використовує алітерації та ритм. Він вживає епітет з наміром ідеалізувати світ. Його поезія породжує яскраве відчуття часу.

Барселона, Карлос Аморос, 1543.

Міфологічна тематика постає як альтернатива релігійній тематиці: Гарсіласо не писав вірші на релігійну тему. Міфологія викликала в ньому мистецькі емоції, а улюбленими темами є конфлікт між розумом і пристрастю, плин часу та пісня ідилічної природи.

Видання[ред. | ред. код]

У березні 1542 року Боскан і його дружина підписали контракт на публікацію книги. Наступного року під керівництвом вдови книга була надрукована. Одразу з’явилося два перевидання, одне в Барселоні, інше в Лісабоні. У 1544 році з'явилося два авторизованих перевидання, одне в Медіні-дель-Кампо, а інше в Антверпені; протягом наступних тринадцяти років щороку з'являлося принаймні одне перевидання. Після 1557 року спільне видання вже не розкуповувалося так швидко. Тож не дивно, що в 1569 році книготорговець із Саламанки здійснив щасливу ідею видати окремим томом лише поезію Гарсіласо. Він вийшов у 1574 році з шістьма сонетами та п’ятьма неопублікованими двовіршами, невеликим томом «Творів чудового Гарсі Лассо де ла Вега.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Ясный В. К. Вега Гарсиласо де ла // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 1.
  2. ↑ а б в г д М. Ватсон Вега, Гарсилассо // Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. Vа. — С. 689–690.
  3. ↑ а б в г Vega, Garcilaso de la // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 27. — P. 965.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118716344 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Вега // Энциклопедический лексикон — СПб: 1837. — Т. 9. — С. 172.
  6. ↑ а б Virtual International Authority File — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  7. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118716344 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  8. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  10. ↑ а б http://cvc.cervantes.es/actcult/garcilaso/biografia/biografia.htm#1
  11. ↑ Czech National Authority Database
  12. ↑ а б Kindred Britain
  13. ↑ José Luis Pérez López, «La fecha de nacimiento de Garcilaso de la Vega a la luz de un nuevo documento biográfico», Criticón, n.º 78, 2000, pp. 45-57.
  14. ↑ Biografía de Garcilaso de la Vega. 500 años de Garcilaso. Razones de una exposición. Centro Virtual Cervantes.
  15. ↑ Sánchez Molero, José Luis Gonzalo. Garcilaso y Carlos V. 500 años de Garcilaso. Centro Virtual Cervantes. Процитовано 11 de julio de 2012.
  16. ↑ Centro Virtual Cervantes. Garcilaso, caballero de Santiago. 500 años de Garcilaso. Процитовано 19 de mayo de 2012.
  17. ↑ Garcilaso tuvo con Elena de Zúñiga cinco hijos, según consta en su testamento, redactado en Barcelona el 25 de julio de 1529: Garcilaso, muerto a temprana edad, en 1537; Íñigo de Zúñiga, fallecido en 1555 a la edad de 25 años; Pedro de Guzmán, nacido en 1529; Sancha, casada con Antonio de Puertocarrero; y Francisco, fallecido también cuando aún era un niño.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ґарсіласо_де_ла_Вега&oldid=41111099