1-хлорбутан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
1-хлорбутан

Скелетна формула

кулестержнева модель
Інші назви н-бутилхлорид
Ідентифікатори
Номер CAS 109-69-3
PubChem 8005
Номер EINECS 203-696-6
DrugBank DB11534
RTECS EJ6300000
SMILES ClCCCC
InChI 1/C4H9Cl/c1-2-3-4-5/h2-4H2,1H3
Властивості
Молекулярна формула C4H9Cl
Молярна маса 92,57 г/моль
Зовнішній вигляд Безбарвна рідина
Густина 0.89 г/мл
Тпл -123.1 °C (−189.6 °F; 150.1 K)
Розчинність (вода) 0.5 г/л (20 °C)
Тиск насиченої пари 103.4±0.1 мм рт.ст. при 25°C[1]
Показник заломлення (nD) 1.396[1]
В'язкість 0.4261 мПа·с[2]
Небезпеки
ГГС піктограми GHS02: Вогненебезпечно
ГГС формулювання небезпек 225
ГГС запобіжних заходів 210, 233, 240, 241, 242, 243, 280, 303+361+353, 370+378, 403+235, 501
NFPA 704
3
1
1
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

1-хлорбутан — органічна речовина з хімічною формулою , належить до групи галогеналканів. Це безбарвна легкозаймиста рідина.

Отримання[ред. | ред. код]

Синтез здійснюють термічним хлоруванням бутану в присутності каталізатора оксида алюмінію при 200 °С. При цьому утворюється рівна кількість 2-хлорбутану та невелика кількість дихлорбутану. Цей синтез також можна провести фотохімічним шляхом при 15–20 °C, при цьому розподіл продуктів реакції буде подібним. Іншим способом отримання є реакція 1-бутанолу з хлористим воднем при 100 °C.[3]

Використання[ред. | ред. код]

1-хлорбутан використовується як реагент алкілування для введення бутильної групи в органічному синтезі (наприклад, для іонних рідин). При взаємодії з металевим літієм отримують бутиллітій, який дуже часто використовують для металоорганічних синтезів:[4]

Сполука має дуже хороші властивості розчинника жирів, масел і воску, а також використовується у високоефективній рідинній хроматографії. У ветеринарії 1-хлорбутан використовується як засіб проти нижчих глистів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б 1-Chlorobutane CAS#:109-69-3.
  2. Coursey, B. M.; Heric, E. L. (1971). AApplication of the Congruence Principle to Viscosities of 1-Chloroalkane Binary Mixtures. Canadian Journal of Chemistry. 49 (16): 2631—2635. doi:10.1139/v71-437. ISSN 0008-4042.
  3. Copenhaver, J. E.; Whaley, A. M. (1925). N-Butyl Chloride. Organic Syntheses. 5: 27. doi:10.15227/orgsyn.005.0027.
  4. Brandsma, L.; Verkraijsse, H. D. (1987). Preparative Polar Organometallic Chemistry I. Berlin: Springer-Verlag. ISBN 3-540-16916-4.