12-біт архітектура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біт
1 2 4 8 12 16 18 24 26 31 32 36 48 60 64 128 256 512
Застосунок
8 16 32 64
Точність двійкової рухомої коми
×½ ×1 ×2[en] ×4[en] ×8[en]
Точність десятизначної рухомої коми[en]
32[en] 64[en] 128[en]

У комп'ютерній архітектурі, 12-бітовими, називають цілі числа, адреси пам'яті або інші дані, які мають ширину 12 біт (1,5 октети). Крім того, 12-бітну архітектуру мають процесор і арифметико-логічний пристрій, засновані на регістрах, шинах адреси або даних такого розміру.

Можливо, найвідомішим 12-бітним процесором є PDP-8 і його родичі, як от мікропроцесори сімейства Intersil 6100[en], які випускались у різних варіантах з серпня 1963 до середини 1990-х років. Багато аналого-цифрових перетворювачів (АЦП) мають 12-бітову роздільну здатність. У деяких моделях мікроконтролерів PIC 12-бітною є розрядність команд.

12 двійкових цифр, або 3 нібли, мають 4096 (100008, 100016) різних комбінацій. Отже, мікропроцесор з 12-розрядними адресами пам'яті може безпосередньо отримати доступ до 4096 слів (4 KW). У той час, коли були поширені коди символів з шести бітів, 12-бітове слово мало зручний розмір, бо могло вмістити два таких символи. В IBM System/360 формат інструкцій використовував 12-бітне поле зміщення, яке додавалось до базового регістру і дозволяло адресувати 4096 біт пам'яті.

Список 12-бітових комп'ютерних систем[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]