15094 Полімела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
15094 Полімела
Відкриття[1]
Відкривач Catalina Sky Survey
Місце відкриття Обсерваторія Маунт-Леммон
Позначення
Названа на честь Полімела[en][1]
Категорія малої планети троян Юпітера[1][2]
(«греки»)[en][3]
Орбітальні характеристики
Ексцентриситет 0.0968
Нахил орбіти 0.2445 а. о.
Фізичні характеристики
Період обертання 11.79 р (4,307 дн)
Екваторіальна швидкість обертання 5.8607±0.0005 h[4]
Альбедо 0.073[4]
0.091±0.017[2]
Спектральний тип P[5]
B–V = 0.652±0.065[6]
V–R = 0.477±0.065[6]
V–I = 0.799±0.068[6]
Стандартна зоряна величина 11,6[1][2][7][8][9]
CMNS: 15094 Полімела у Вікісховищі

15094 Полімела — примітивний троян Юпітера-«грек»[en], приблизно 21 кілометрів (13 миль) у діаметрі. Це ціль місії «Люсі» з низьким прольотом, що був запланований на вересень 2027 року[5][10]. Він був відкритий 17 листопада 1999 року астрономами з Catalina Sky Survey в обсерваторії Маунт-Леммон, штат Аризона, США. Астероїд типу P має період обертання 5,9 годин і дуже витягнуту форму.[11][12]. Він був названий на честь Полімели[en] з грецької міфології, дружини Меноеція та матері Патрокла[1]. У 2022 році повідомлялося про астероїд-супутник діаметром приблизно 5 кілометрів[13].

Орбіта та класифікація[ред. | ред. код]

Полімела — троянський астероїд Юпітера, що обертається в провідному грецькому таборі в точці Лагранжа L4 Юпітера, на 60° попереду орбіти газового гіганта (див. Троянці в астрономії). Він обертається навколо Сонця на відстані 4,7–5,7 АО раз на 11 років і 9 місяців (4289 днів; велика напіввісь 5,17 АО). Її орбіта має ексцентриситет 0,09 і нахил відносно екліптики 13°[2]. Спостереження за астероїдом розпочалося за 48 років до його офіційного відкриття на Маунт-Леммоні з попереднім дослідженням, зробленим в обсерваторії Паломар у 1951 році та опублікованим Digitized Sky Survey пізніше[1].

Найменування[ред. | ред. код]

Ця мала планета названа на честь Полімели, дочки Пелея з давньогрецької міфології. За словами латинського автора Гая Юлія Гігіна (приблизно 64 р. до н. е. — 17 р. н. е.), вона є дружиною аргонавта Меноеція та матір'ю Патрокла, що брав участь у Троянській війні[1]. Полімела також відома як "Філомела"; ця назва раніше використовувалася для астероїда 196 Філомела. Схвалену цитату про найменування було опубліковано Центром малих планет 22 лютого 2016 року (M.P.C. 98711)[14].

Мета місії Люсі[ред. | ред. код]

Планується, що Polymele відвідає космічний корабель Lucy, який стартував у 2021 році. Проліт запланований на 15 вересня 2027 року, і він наблизиться до астероїда на відстань 415 км (258 миль) з відносною швидкістю 6 км/с (13 000 миль/год)[5].

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Дослідники місії Люсі охарактеризували Полімелу як примітивний астероїд типу P[5]. Астероїди типу P відомі своїм низьким альбедо. Він має індекс кольору V–I 0,799[6], що нижче, ніж у більшості великих троянських програм Юпітера.

Діаметр та альбедо[ред. | ред. код]

Згідно з дослідженням проведеним місією NEOWISE дослідника NASA Wide-field Infrared Survey Explorer, Polymele має діаметр 21,075 кілометрів, а його поверхня має альбедо 0.091[15][7][8], тоді як у 2018 році Марк Буї опублікував альбедо 0,073 і абсолютна зоряна величина 11,691 в S- та/або R-діапазоні[4]. Collaborative Asteroid Lightcurve Link припускає, що стандартне альбедо для вуглецевого астероїда становить 0,057, і розраховує більший діаметр 26,64 кілометрів на основі абсолютної зоряної величини 11,6[9]. 27 березня 2022 року кілька астрономів спостерігали затемнення зірки Полімелою, яке показало, що вона має дуже витягнуту форму з прогнозованими розмірами 26.2 км × 12.8 км (16,3 миль × 8.0 миль)[11].

Криві світла[ред. | ред. код]

У березні 2016 року за допомогою фотометричних спостережень Марком Буї та коледжами було отримано обертальну криву світла Полімели. Аналіз кривої світла показав період обертання 5.8607±0.0005 години з малою амплітудою яскравості 0.09±0.03 зоряної величини (U=2-), що вказує на те, що тіло розглядається з полюса[4]. Раніше команда місії Lucy опублікувала швидкість обертання 6.1 і 4 години відповідно[5][10].

Супутник[ред. | ред. код]

Відкриття супутника Polymele під час окультації 26 березня 2022 року

Після спостереження за затемненням, яке відбулось 26 березня 2022 року, команда місії Люсі повідомила про відкриття супутника навколо Полімели. Супутник є меншим астероїдом приблизно 5-6 кілометрів (3,1 — 3,7 миль) в діаметрі, що обертається майже в екваторіальній площині Полімели на відстані 204 км (127 миль)[11][16]. Йому не буде присвоєно офіційну назву, доки подальші спостереження не визначать його орбіту. Команда Люсі називає компаньйона тимчасовим неофіційним іменем «Шон» на честь анімаційної вівці Aardman Animations[13].

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж 15094 Polymele (1999 WB2). Minor Planet Center. Процитовано 8 березня 2018.
  2. ↑ а б в г JPL Small-Body Database Browser: 15094 Polymele (1999 WB2) (2015-06-10 last obs.). Jet Propulsion Laboratory. Процитовано 26 вересня 2018.
  3. ↑ List of Jupiter Trojans. Minor Planet Center. 20 червня 2016. Процитовано 8 березня 2018.
  4. ↑ а б в г Buie, Marc W.; Zangari, Amanda M.; Marchi, Simone; Levison, Harold F.; Mottola, Stefano (June 2018). Light Curves of Lucy Targets: Leucus and Polymele (PDF). The Astronomical Journal. 155 (6): 11. Bibcode:2018AJ....155..245B. doi:10.3847/1538-3881/aabd81. Процитовано 26 вересня 2018.
  5. ↑ а б в г д Levison, H. F.; Olkin, C.; Noll, K. S.; Marchi, S.; Lucy Team (March 2017). Lucy: Surveying the Diversity of the Trojan Asteroids: The Fossils of Planet Formation (PDF). 48th Lunar and Planetary Science Conference (1964): 2025. Bibcode:2017LPI....48.2025L. Процитовано 13 квітня 2017.
  6. ↑ а б в г Hainaut, O. R.; Boehnhardt, H.; Protopapa, S. (October 2012). Colours of minor bodies in the outer solar system. II. A statistical analysis revisited. Astronomy and Astrophysics. 546: 20. arXiv:1209.1896. Bibcode:2012A&A...546A.115H. doi:10.1051/0004-6361/201219566. S2CID 54776793.
  7. ↑ а б Mainzer, A. K.; Bauer, J. M.; Cutri, R. M.; Grav, T.; Kramer, E. A.; Masiero, J. R. та ін. (June 2016). NEOWISE Diameters and Albedos V1.0. NASA Planetary Data System: EAR-A-COMPIL-5-NEOWISEDIAM-V1.0. Bibcode:2016PDSS..247.....M. Процитовано 26 вересня 2018.
  8. ↑ а б Mainzer, A.; Grav, T.; Masiero, J.; Hand, E.; Bauer, J.; Tholen, D. та ін. (November 2011). NEOWISE Studies of Spectrophotometrically Classified Asteroids: Preliminary Results. The Astrophysical Journal. 741 (2): 25. arXiv:1109.6407. Bibcode:2011ApJ...741...90M. doi:10.1088/0004-637X/741/2/90. S2CID 118700974. (catalog)
  9. ↑ а б LCDB Data for (15094) Polymele. Asteroid Lightcurve Database (LCDB). Процитовано 26 вересня 2018.
  10. ↑ а б Buie, Marc W.; Zangari, Amanda Marie; Marchi, Simone; Mottola, Stefano; Levison, Harold F. (October 2016). Ground-based characterization of Leucus and Polymele, two fly-by targets of the Lucy Discovery mission. American Astronomical Society. 48: 208.06. Bibcode:2016DPS....4820806B.
  11. ↑ а б в Buie, Marc; Keeney, Brian; Levison, Harold; Olkin, Catherine та ін. (December 2022). Shape and duplicity of Lucy Mission target Polymele from occultation observations. 54th Annual DPS Meeting. Т. 54, № 8. American Astronomical Society. Bibcode:2022DPS....5451203B. 512.03. Процитовано 28 січня 2023.
  12. ↑ Buie, M. W.; Keeney, B. A.; Levison, H. F. та ін. (June 2023). Occultation results for the (15094) Polymele system – a Lucy Target (PDF). Asteroids, Comets, Meteors Conference 2023. № 2851. Lunar and Planetary Institute.
  13. ↑ а б Clark, Stephen (14 червня 2022). Ninth asteroid added to Lucy mission; optimism grows on solar array issue. Spaceflight Now. Процитовано 15 червня 2022.
  14. ↑ MPC/MPO/MPS Archive. Minor Planet Center. Процитовано 8 березня 2018.
  15. ↑ Grav, T.; Mainzer, A. K.; Bauer, J. M.; Masiero, J. R.; Nugent, C. R. (November 2012). WISE/NEOWISE Observations of the Jovian Trojan Population: Taxonomy. The Astrophysical Journal. 759 (1): 10. arXiv:1209.1549. Bibcode:2012ApJ...759...49G. doi:10.1088/0004-637X/759/1/49. S2CID 119101711. (online catalog)
  16. ↑ Levison, H. F.; Buie, M. W.; Keeney, B. A.; Mottola, S. та ін. (June 2023). Interpreting the Stellar Occultations of (15094) Polymele – a Lucy Target (PDF). Asteroids, Comets, Meteors Conference 2023. № 2851. Lunar and Planetary Institute.

Додаткові джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=15094_Полімела&oldid=41276906