2Б1 «Ока»
| 2Б1 «Ока» | |
|---|---|
 | |
| Тип | Самохідний міномет |
| Історія використання | |
| Оператори |
 ЗС СРСР |
| Історія виробництва | |
| Виробник |
СРСР |
| Виготовлення | 1955-1960 |
| Виготовлена кількість |
4 шт. |
| Характеристики | |
| Вага | 55 тонн. |
| Довжина | З гарматою наперед: 20,02 м. |
| Довжина ствола | Близько 47,5 калібрів |
| Ширина | 3,08 м. |
| Висота | 5,72 м. |
| Обслуга | 7 ос. |
|
| |
| Калібр | 420,4 мм. міномет 2Б2 |
| Підвищення | +50…+75 |
| Траверс | Відсутні |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 0,8…45 км. |
| Приціл | ТПВ-51, «Кут», С-71-5, ЗІС-3 |
|
| |
Головне озброєння |
боєкомплект: Відсутній |
| Двигун |
Дизельний двигун V12 В-12-6Б на 751 к.с |
| Питома потужність | 13,6 к.с./т |
| Підвіска |
індивідуальна торсіонна пучкова тиск на ґрунт: 0,65 кг/см² |
| Дорожній просвіт | 460 мм. |
| Швидкість | шосе: 30 км/год. |
|
| |
2Б1 «Ока» у Вікісховищі | |
2Б1 «Ока́» (індекс ГРАУ: 2Б1; індекс ГБТУ шасі: об'єкт 273) — радянська самохідна 420-мм мінометна установка. Перший дослідний зразок був готовий у 1957 році, всього виготовлено чотири одиниці.
Швидкострільність — 1 постріл за 10,5 хвилини. Дальність стрільби — 25 км, активно-реактивною міною — 50 км. Маса артилерійської міни – 670 кг. Призначена для стрільби ядерними зарядами.
Історія створення[ред. | ред. код]
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 18 листопада 1955 року розпочато роботи над самохідним мінометом 2Б1 «Ока» та самохідною гарматою 2А3 «Конденсатор-2П».
Розробку артилерійської частини доручили Коломенському спеціальному конструкторському бюро машинобудування. Головний конструктор — Борис Шавирін. За розробку ходової частини відповідало КБ ленінградського Кіровського заводу.
Всього на Кіровському заводі виготовили 4 експериментальні машини. 7 листопада 1957 року машини продемонстрували на військовому параді в Москві. Роботи над 2Б1 тривали до 1960 року після чого були зупинені постановою Ради Міністрів СРСР.
Опис конструкції[ред. | ред. код]
Бойова обслуга машини становила 7 осіб, проте на марші в машині перебував тільки механік-водій, решта екіпажу перевозилася в бронетранспортері або на вантажівці.
Озброєння[ред. | ред. код]
Як основне озброєння використовувався 420-мм гладкоствольний міномет 2Б2. Довжина ствола становила близько 20 метрів. Через відсутність противідкотних пристроїв при пострілі машина відкочувалася назад на 5 метрів. Заряджання артилерійської міни проводилося з казенної частини, що суттєво збільшувало скорострільність, яка становила 1 постріл на 5 хвилин.
Ходова частина[ред. | ред. код]
Ходова частина була спроєктована у конструкторському бюро ленінградського Кіровського заводу. За класифікацією ГБТУ мала позначення «Об'єкт 273». Силова установка була запозичена з ходової частини важкого танка Т-10.
Оцінка машини[ред. | ред. код]
У ході випробувань виявили низку недоліків (відбій зброї надто потужний і негативно впливав на всі складники системи), які не дозволили ввести міномет в експлуатацію.