50 лет Победы
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (листопад 2018) |
Історія | |
---|---|
Історія | |
Основні характеристики | |
«50 лет Побе́ды»(з рос. — 50 років Перемоги) — атомний криголам проекту 10521. Станом на 2017 рік найбільший у світі,[1][2] його будівництво велось на Балтійському заводі в Ленінграді (пізніше в Санкт-Петербурзі). Був закладений 4 жовтня 1989 під іменем «Урал» і спущений на воду 29 грудня 1993 року. Подальше будівництво призупинено через відсутність коштів. У 2003 році будівництво було відновлене і 1 лютого 2007 року криголам вийшов у Фінську протоку на ходові випробування, котрі тривали два тижні. Прапор піднятий 23 березня 2007 року, а 11 квітня криголам вийшов у постійний порт припису Мурманськ. 30 липня 2013 року криголам у сотий раз досяг Північного полюсу. Крім основного завдання із проведення морських суден через кригу, виконує також круїзні подорожі до Північного Полюсу.
Криголам «50 лет Победы» — це модернізований проект другої серії атомних криголамів класу Арктика[1]. Розрахункова максимальна товщина льоду, яку повинен долати криголам — 2,8 м[1] (за фактом — 2,25 м).
«50 лет Победы» — це модифікований проект 10520 «Арктика», що має безліч відмінностей від свого попередника[1]. На судні застосована ложкоподібна форма носової частини, що була вперше використана при розробці в 1979 році канадського експериментального криголама «Кенмар Кігоріяк» і переконливо довела свою ефективність при дослідній експлуатації. На криголамі встановлена цифрова система автоматичного управління нового покоління. Модернізований комплекс засобів біологічного захисту атомної енергетичної установки, що пройшов огляд у відповідності із сучасними вимогами Ростехнагляду. На «50 лет Победы» створений екологічний відсік, оснащений новітнім обладнанням для збору та утилізації всіх продуктів життєдіяльності судна.
При проводці по Північному морському шляху танкерів зі ЗПГ шириною 45 метрів потрібна підтримка другого криголама[3].
Вперше в історії арктичної навігації зробив надпізній транзитний рейс. 21 грудня 2016 року в Чукотському морі в районі Берингової протоки атомний криголам Росатомфлоту взяв під проводку модулевоз «AUDAX», суховантаж «Арктика-1» і танкер «Штурман Овцин». Рейс тривав два тижні і завершився 3 січня 2017 року.
Крім основного завдання з проводки караванів в арктичних морях[1], криголам також орієнтований на виконання арктичних круїзів, як правило, до Північного Полюсу із відвідуванням заповідного архіпелагу Земля Франца-Йосифа[2][4]. У круїзі на борту для туристів працює ресторан, спортивна зала, сауна, басейн, бібліотека і музичний салон. Працює система супутникового телебачення [2].
-
Криголам «50 лет Победы» на марці Росії
-
Носова частина ложкоподібної форми
-
Льодовий пояс в районі форштевня. Видно покриття із полірованої нержавіючої сталі
-
Вид із корми
-
Середня частина надстройки
-
Надбудова, вид з баку
-
Вид на бак із капітанського містка. Надувні човни для обслуговування круїзних пасажирів
-
Кормовий кран правого борту в роботі
-
Вертоліт Мі-2 злітає з корми на ходу криголама
-
На капітанському містку по правому борту
-
Робоче місце штурмана на капітанському містку
-
Носовий трап. Видно фотографії радянських і російських полярних суден
-
Кормовий музичний салон
-
Одна із кают комскладу
-
Запасні лопаті гребних гвинтів
-
Парадний трап
-
Турбоагрегати, з'єднані із електрогенераторами
-
Один із трьох ходових електродвигунів
-
Стернова машина
- ↑ а б в г д Атомоход «50 лет Победы» готовится к выходу в Балтику. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
- ↑ а б в 50 Years of Victory offers polar expedition itineraries aboard a boutique type cruise ship. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
- ↑ По Севморпути впервые был транспортирован сжиженный газ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 липня 2017.
- ↑ 50 Years of Victory Expedition Ship. Архів оригіналу за 4 серпня 2014. Процитовано 25 липня 2017.
- Атомный ледокол «50 лет Победы» [Архівовано 24 липня 2017 у Wayback Machine.]