7-Eleven
 | |
 | |
| Тип |
convenience store chaind бізнес мережа АЗСd і бренд |
|---|---|
| Галузь | роздрібна торгівля |
| Гасло | emerosn |
| Засновано | 1927 |
| Штаб-квартира | Ірвінг, Даллас і Токіо |
| Територія діяльності | Японія[1], Таїланд[1], Південна Корея[1], Гонконг[1], Тайвань[1], КНР[1], Філіппіни[1], Малайзія[1], Сінгапур[1], В'єтнам[1], Камбоджа[1], Макао[1], Індія[1], Данія[1], Норвегія[1], Швеція[1], США[1], Канада[1] і Мексика[1] |
| 7-eleven.com(англ.) | |
 7-Eleven у Вікісховищі | |
7-Eleven — американська міжнародна франшизова мережа дрібних магазинів. До ребрендингу у 1946 мережа називалась Tote'm Stores. Працює за франшизою з 1964.[2] Станом на грудень 2018 компанія оперує у 17 країнах та нараховує 67480 магазинів[3]. Кінцевий власник японська корпорація Seven & I Holdings Co., Ltd.
Етимологія[ред. | ред. код]
У 1946 компанія змінила назву «Tote'm Stores» на «7-Eleven», щоб відобразити свій перехід на новий розширений графік роботи: з 7:00 ранку до 11:00 вечора, 7 днів на тиждень[4].
Історія[ред. | ред. код]
Компанія почала своє існування в 1927 в Далласі, Техас, коли Джо С. Томпсон, один з працівників «Southland Ice Company», почав продавати молоко, яйця і хліб зі складу льоду[5]. Спочатку магазин був імпровізованою вітриною «Southland Ice Company», заводу, що виробляв лід і належав Джону Джеферсону Гріну. Зрештою Томпсон купив завод «Southland Ice Company» і реорганізував його в «The Southland Corporation» (в 1961 році) корпорацію, яка мала кілька підрозділів в околицях Далласа. Спочатку ці магазини працювали з 7 ранку до 11 вечора, що було безпрецедентно за тривалістю робочого дня. Сучасну назву 7-Eleven мережа магазинів почала використовувати з 1946 року.
У 1952 році компанія відкрила свій сотий філіал. У 1962 році 7-Eleven в якості експерименту перевели один з магазинів в Остіні, штат Техас, на цілодобовий режим роботи,[6] а вже в наступному році цілодобові магазини були відкриті в Лас-Вегасі, Форт-Уерті і Далласі.[7]
У 1980 році компанія зіткнулася з фінансовими труднощами і була врятована від банкрутства завдяки власній мережі японських гіпермаркетів Іто-Йокадо, яка входила до складу корпорації. У 1987 році Джон Філп Томпсон, старший син Джо С. Томпсона і генеральний директор 7-Eleven, викупив за $ 5,2 млрд контрольний пакет акцій компанії, яку заснував його батько.[8] Цій угоді завдав відчутного удару обвал фондового ринку 1987 року і падіння доходів за кредитами. Компанія була змушена запропонувати частину своїх акцій для залучення інвестицій у власні цінні папери.[9]
У 1991 році японська компанія викупила контрольний пакет акцій 7-Eleven, Іто-Йокадо реорганізувалася в «Seven & I Holdings Co.» і в 2005 році 7-Eleven стала його дочірньою компанією. В 2007 році «Seven & I Holdings Co.» заявила про намір розширити американське представництво і відкрити в Сполучених Штатах ще 1000 магазинів.
Японія[ред. | ред. код]
З більш ніж 30 000 магазинів по всьому світу в Японії перебуває 12 349, причому більше 1500 розташовані в Токіо. Японські магазини відрізняються від американських великим асортиментом товарів і послуг. Вони пропонують не тільки їжу, напої і журнали, а й великий вибір дисків з іграми, музикою і фільмами та багато іншого.
1 вересня 2005 була заснована компанія «Seven & I Holdings Co., Ltd.», що стала материнським підприємством по відношенню до «7-Eleven», «Ito Yokado» і японського відділення «Denny's».
Сполучені Штати Америки[ред. | ред. код]
В даний час в США працює близько 5900 магазинів «7-11», що належать власне компанії, керовані за ліцензією або франшизою. По франшизі працюють 4550, близько 77%.[10]
Таїланд[ред. | ред. код]
У Таїланді франшиза належить компанії «Charoen Pokphand», яка в свою чергу продає ліцензії безпосереднім виконавцям. У країні налічується більше 5000 «7-Eleven», причому 1500 з них знаходиться в Бангкоці. Це ставить Таїланд на 3 місце в світі, після США і Японії.
Досягнення[ред. | ред. код]
В рейтингу «500 підприємців, які працюють за франшизою» компанія «7-Eleven» зайняла 1-е місце[11]. Крім того, вона займає 38 місце в рейтингу найбільш швидкозростаючих франшизних мереж[12] і 2-е місце в рейтингу «Low Cost Franchises».[13]
У 2008 році виданням «Entrepreneur» компанія названа франшизной мережею номер один, випередивши навіть «Subway», яка займала це місце попередні 15 років.[14]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х https://corp.7-eleven.com/corp/about
- ↑ 7-Eleven Inc. Franchise Information. Entrepreneur (англ.). Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019.
- ↑ 7-Eleven around the world. Seven-Eleven Japan (яп.). Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 9 лютого 2019.
- ↑ History - 7-Eleven Corporate. web.archive.org. 17 березня 2017. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 9 лютого 2019.
- ↑ About Us - 7-Eleven Corporate. corp.7-eleven.com. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019.
- ↑ Howard Bear, Jacci. 24-Hour Convenience Stores: It Started in Austin Texas at 7-Eleven. About.com. Архів оригіналу за 28 лютого 2007. Процитовано 25 лютого 2007.
- ↑ News Room: Background Information: Open around the clock. 7-Eleven, Inc. Архів оригіналу за 29 січня 2007. Процитовано 25 лютого 2007.
- ↑ COMPANY NEWS; Southland Holders Approve Buyout. Associated Press, December 9, 1987.
- ↑ Frank, Peter H.Southland Buyout Hits Snag. The New York Times, November 11, 1987
- ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 22 травня 2010. Процитовано 9 червня 2010.
{{cite web}}: Недійсний|deadlink=да(довідка) 7-Eleven’s About information. - ↑ 2007 Franchise 500 Ranking. Entrepreneur (англ.). Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 9 лютого 2019.
- ↑ 2007 Fastest-Growing Franchises Rankings. Архів оригіналу за 3 листопада 2008. Процитовано 9 червня 2010.
- ↑ Low Cost Franchises. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Gulp! 7-Eleven unseats Subway as top franchise — Small business — MSNBC.com. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 22 жовтня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 7-Eleven |
|
