Очікує на перевірку

71-ша окрема єгерська бригада (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
71-ша окрема єгерська бригада
Нарукавний знак бригади
На службі2022 — дотепер
Країна Україна
Тип Десантні війська
Чисельністьбригада
Пункт базуванняКременчук
Гасло«Безжальні»
Війни/битвиРосійське вторгнення в Україну (2022)
Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Вебсайт71brigade.army

Медіафайли на Вікісховищі

71-ша окрема єгерська бригада (71 ОЄБр) — військове з'єднання у складі Десантно-штурмових військ Збройних сил України чисельністю у бригаду.

Історія

[ред. | ред. код]

71-ша окрема єгерська бригада була створена після початку широкомасштабного вторгнення РФ 2022 року. З'явившись як підрозділ Корпусу резерву, уже в квітні 2022 року підрозділи бригади вийшли з резерву та взяли участь бойових діях на Харківщині, а з червня 2022 року і на Донбасі.[1][2]

У вересні 2022 року підрозділи 71-ї бригади були помічені на початковому етапі наступальної операції на Харківщині. Зокрема, 5-8 вересня її бійці форсували Сіверській Донець і повели наступ на Балаклію з напрямку Гусарівки.[3]

В жовтні 2022 воїни бригади отримали відзнаки командувача ДШВ ЗС України, в повідомленні згадується, що на той момент вони виконували бойові завдання у Донецькій області.[4] 20 жовтня повідомлялося про участь бригади в боях під Бахмутом.[5]

6 грудня 2022 року бригада була відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[6]

13 грудня 2022 року, за інформацією Тома Купера, бригада на околицях Бахмута відбила атаку загонів «Вагнера», посилених 31-ю десантно-штурмовою бригадою.[7]

Наприкінці січня 2023 року бригада брала участь в боях біля Кремінної.[8][9]

2024 року декілька джерел повідомляли про участь 71 ОЄБр у боях за Авдіївку.[10][11]

Структура

[ред. | ред. код]
  • штаб
  • 1-й загін спеціального призначення[11]
  • 3-й загін спеціального призначення[11]
  • 4-й загін спеціального призначення[12]

Традиції

[ред. | ред. код]

Напис «IMMITIS», що розташований на емблемі бригади, означає «безжальні».[джерело?]

6 грудня 2022 року 71 окрема єгерська бригада Десантно-штурмових військ Збройних Сил України указом Президента України Володимира Зеленського відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[6]

Втрати

[ред. | ред. код]
  1. 30 жовтня 2022 — Трофимчук Сергій Васильович. Загинув поблизу с. Павлівка Донецької області.[13]
  2. 28 листопада 2022 — Ложкін Євген Олександрович. Загинув в районі міста Бахмут Донецької області.[14]
  3. 5 грудня 2022 — Семенович Іван Михайлович, розвідник, кулеметник розвідувальної групи спеціального призначення. Загинув в селі Опитне Краматорського району Донецької області.[15]
  1. 15 березня 2023 — Федоров Володимир Олегович («Скальпель»), 17.10.1987, бойовий медик.[16]
  2. 1 квітня 2023 — Герасимюк Іван («Волинь»), солдат. Загинув поблизу села Новобахмутівка на Донеччині.[17]
  3. 19 серпня 2023 — Босий Петро Вікторович, молодший сержант. Загинув біля н.п. Мала Токмачка Запорізької області.[18]
  4. 10 вересня 2023 — Бай Іван Іванович, сержант.
  5. 11 вересня 2023 — Скакун Віталій Миколайович, солдат.
  6. 02023-09-1313 вересня 2023Лещук Тарас Степанович 1984, с. Рай. Старший лейтенант, командир роти військової частини А4030. Загинув від мінометного обстрілу біля села Вербове Запорізька область [19][20].
  7. 14 вересня 2023 — Кошка Андрій Васильович, молодший сержант. Загинув поблизу населеного пункту Оріхове Запорізької області.[21]
  8. 16 вересня 2023 — Маловічко Олександр Анатолійович, головний сержант, санінструктор.[22]
  9. 18 листопада 2023 — Троян Володимир Олексійович, молодший сержант, медик. Загинув в районі села Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області.[23]
  10. 18 листопада 2023 — Лісконіг Володимир, старший солдат, навідник. Загинув в районі села Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області.[23]
  11. 02023-11-2323 листопада 2023 — Васильковський Валентин. с. Вишнів Волинської області [24].
  12. 25 листопада 2023 — Рубан Олександр Едуардович, старший солдат, санітарний інструктор медичного пункту загону спецпризначення. Загинув в районі села Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області.[23]
  1. 02024-07-1818 липня 2024 — Жуковець Назарій Вікторович. 16 травня 2001, с. Піски. Загинув поблизу села Зарічне Харківської області.[25]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Каразуб, Ірина (8 червня 2022). "Ти художник — і на війні?" Франківець Василь Стефанишин про службу в ЗСУ і стереотипи. suspilne.media (українська) . Процитовано 9 листопада 2022.
  2. Боденчук, Богдан (9 жовтня 2022). "Ми окопувалися під обстрілами". Тернопільський історик та політолог розповів про війну. suspilne.media (українська) . Процитовано 9 листопада 2022.
  3. ​Український наступ. Що сталося на Слобожанщині?. LB.ua. Процитовано 9 листопада 2022.
  4. Командувач ДШВ ЗС України вручив відзнаки Миколаївським десантникам. https://dshv.mil.gov.ua (українська) . Офіційний сайт Десантно-штурмових військ Збройних сил України. 15 жовтня 2022. Процитовано 9 листопада 2022.
  5. Із 35-ти вижили двоє. Йдуть уперед по трупах своїх солдат. Десантники про наступ росіян на Бахмут. НТА (ua) . 20 жовтня 2022. Процитовано 14 листопада 2022.
  6. а б Указ Президента України від 6 грудня 2022 року № 837/2022 «Про відзначення почесною відзнакою "За мужність та відвагу"»
  7. Купер, Том (20 грудня 2022). ..далі цією атакою зайнялася 71-ша Єгерська та грузини, які – за підтримки кількох влучних артилерійських обстрілів – відновили контроль над усією втраченою територією.. З початку грудня, по середину січня тримала оборону у н.п. Кліщіївка, на півдні від міста Бахмут. texty.org.ua (укр.). Процитовано 26 грудня 2022.
  8. Тільки заїхали на нові позиції: ЗСУ розгромили окупантів в районі Кремінної
  9. Дрони єгерської бригади допомогли артилерії уразити російську бронетехніку
  10. ​Авдіївка. Ми йдемо. LB.ua. 17 лютого 2024. Процитовано 3 травня 2024.
  11. а б в Хто обороняв Авдіївку: список підрозділів. novynarnia.com (укр.). 23 лютого 2024. Процитовано 3 травня 2024.
  12. Дмитро Паліса, Рубін: Завдання командира – зберегти життя і здоров'я своїх бійців, бо без них ти ніхто.
  13. Раїса, Щербан (8 травня 2023). Трофимчук Сергій Васильович (02.03.1997-30.10.2022) – Революція гідності. Війна. Рівненщина (укр.). Процитовано 28 квітня 2024.
  14. Пам’ятаємо загиблих героїв – Професійно-технічне училище № 31 м. Полтава (укр.). Процитовано 20 квітня 2024.
  15. Раїса, Щербан (24 вересня 2023). Семенович Іван Михайлович (позивний Рябий) (05.03.1984-05.01.2022) – Революція гідності. Війна. Рівненщина (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
  16. Володимир Федоров.
  17. Солдат Іван Герасимюк помер під час евакуації. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 20 квітня 2024.
  18. Раїса, Щербан (7 лютого 2024). Босий Петро Вікторович (14.06.1991-19.08.2023) – Революція гідності. Війна. Рівненщина (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
  19. ЛЕЩУК ТАРАС СТЕПАНОВИЧ.
  20. Бережанщина втратила на війні Героя. Загинув Тарас Лещук.
  21. Кошка Андрій Васильович. kostopil-rada.gov.ua (укр.). Процитовано 3 травня 2024.
  22. МАЛОВІЧКО Олександр Анатолійович. myrhorod-rada.gov.ua (укр.). Процитовано 27 жовтня 2024.
  23. а б в За останній тиждень стало відомо про загибель 15 захисників з Полтавщини. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 4 грудня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
  24. Василь Васильковський.
  25. "Прагнув вчитися і любив життя": у боях за Україну загинув 23-річний енергетик зі Львівщини. Фото.

Посилання

[ред. | ред. код]