Депресори

Депресори (рос. депрессоры, англ. depressors, нім. Drücker m, druückende Sammler m, drückende Schwimmittel n, drückende Flotationsmittel n) — поверхнево-активні речовини, що при флотації одних мінералів перешкоджають флотації інших.

Механізм дії депресорів

При введенні в процес флотації викликають зменшення вилучення тих або інших мінералів. Механізм дії пов'язаний з витісненням збирача з поверхні мінералу і створення умов, що перешкоджають сорбції збирача; можливе також утворення на поверхні мінералів, оброблених депресором, гідрофільних плівок, що унеможливлюють гідрофобізуючий ефект збирача.

Основні механізми дії реагентів депресорів на флотацію такі:

• розчинення поверхневих сполук збирача і створення умов, що перешкоджають закріпленню збирача на мінеральній поверхні (механізм І);
• витиснення йонів збирача йонами депресора, які створюють з йонами мінералу важкорозчинні гідрофільні сполуки (механізм ІІ);
• реагент депресор утворює гідрофільні сполуки на ділянках поверхні, не зайнятих збирачем без його витиснення (механізм ІІІ);
• закріплення на вільних від збирача ділянках мінеральної поверхні відносно крупних гідрофільних утворень — тонкодисперсних неорганічних або органічних частинок (механізм IV).
• зміна властивостей реагентів збирачів, які знаходяться у рідкій фазі пульпи, що веде до погіршання їхнього закріплення на мінеральній поверхні внаслідок зв'язування збирача у нерозчинні сполуки або зменшення ступеня дисоціації збирача зі зниженням концентрації флотаційно-активних аніонів збирача (механізм V);
• зв'язування активуючих йонів, які знаходяться у розчині, у нерозчинні сполуки, що веде до зменшення на мінеральній поверхні активних центрів, де закріпляється збирач (механізм VI);
• покриття поверхні бульбашок плівкою колоїдних сполук — продуктів хімічних реакцій у водній фазі пульпи, що сповільнює (або заглушає) флотацію (механізм VII).

Найважливіші депресори

Сульфід натрію та інші водорозчинні сульфіди, ціаніди, сульфіти, гіпосульфіти та деякі сульфати, хромові солі, силікат натрію (рідке скло), органічні високомолекулярні полімери — крохмаль, декстрин, карбоксиметилцелюлоза та ін.

Див. також

• Флотаційні реагенти

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Смирнов В. О., Білецький В. С. Флотаційні методи збагачення корисних копалин. Донецьк: Східний видавничий дім, НТШ-Донецьк — 2010. — 496 стор.