Тороманян Торос Арутюнович
| Торос Арутюнович Тороманян | |
|---|---|
| вірм. Թորոս Հարությունի Թորամանյան | |
 | |
| Народився | 18 березня 1864 Шебінкарахісар, Османська імперія |
| Помер | 1 березня 1934 (69 років) Ерівань, Вірменська РСР, СРСР |
| Поховання | Пантеон імені Комітаса |
| Громадянство |  Туреччина СРСР |
| Національність | вірменин |
| Місце проживання | Болгарія[1] Румунія[1] Париж[1] Ані[1] Вагаршапат[1] Відень[1] |
| Діяльність | архітектор |
| Alma mater | Istanbul State Academy of Fine Artsd |
| Заклад | Національний історичний музей Вірменії |
| Нагороди | |
| |
Торос Арутюнович Тороманян (вірм. Թորոս Հարությունի Թորամանյան, нар. 18 березня 1864, Шебінкарахісар, Османська імперія — пом. 1 березня 1934, Ерівань, Вірменська РСР, СРСР) — видатний вірменський архітектор та дослідник архітектури. Вважається «батьком вірменської архітектурної історіографії».[2]
Біографія
Тороманян народився 1864 року в Шебінкарахісарі, Османська імперія. Вивчав архітектуру в Константинопольській академії образотворчих мистецтв та в університетах Сорбони та Парижу. Працював над дослідженням залишків середньовічних пам'яток Вірменії. 1902 року отримує запрошення взяти участь в експедиції до древньої столиці Вірменії — Ані. 1904 року приєднується до розкопок церкви Звартноц. Результати досліджень публікує через рік в праці «Храм Звартноц». 1921 року, після приєднання Ані до Туреччини, втрачає можливість проводити свої дослідження. 1923 року у Вірменській РСР створюється Комітет із захисту древніх пам'яток, членом якого стає Тороманян. В складі комітету бере участь у реконструкції Ечміадзинського собору. 1930—1932 — завідував архітектурний відділом Історичного музею Вірменії. Був членом Світового конгресу вірменів.
Наукова робота Тороманяна проклала шлях для іншого науковця — Йозефа Стжиговського, який, після довгого вивчення християнської архітектури, дійшов висновку, що вірменська архітектура мала великий вплив на розвиток візантійської, а згодом і західно-європейської архітектури.[3] 1920 року під час Турецько-вірменської війни Тороманян втратив велику частину своїх наукових досліджень.[4]
Помер 1934 року в Єревані. Похований на Пантеоні імені Комітаса
Вшанування пам'яті
- 1969 року Академія наук Вірменії започаткувала пам'ятну медаль ім. Тороманяна.[5]
- 2000 року було випущено поштову марку Вірменії, на честь Тороманяна.
Примітки
- ↑ а б в г д е Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ Armen, Garbis (1992), An Architecture of Survival, p. 71, ISBN 0-9695988-0-7
- ↑ Varjabedian, Hermine (1969) The Great 4: Mesrob, Komidas, Antranik, Toramanian, Beirut, p. 43
- ↑ Varjabedian, Hermine (1969) The Great 4: Mesrob, Komidas, Antranik, Toramanian, Beirut, p. 45
- ↑ http://armus.narod.ru/history/armp_015.htm. archive.is. 8 липня 2012. Процитовано 8 травня 2017.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | FAST: 444403 · Freebase: /m/02z6xtq · GND: 124578446 · ISNI: 0000000023476504 · J9U: 987007371011405171 · LCCN: n00046253 · NTA: 393828271 · NUKAT: n2015135132 · SUDOC: 183711653 · UCAL: 11935 · VIAF: 62485436 |