Унімодулярна матриця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 01:11, 11 травня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Унімодулярна матриця M — цілочисельна матриця з визначником, що дорівнює +1 або −1. Тотожне визначення, це цілочисельна матриця оборотна над цілими, тобто існує цілочисельна матриця N, яка є її оберненою. Отже, кожне рівняння Mx = b, де M і b цілочисельні, і M унімодулярна, має цілочисельний розв'язок. Унімодулярні матриці порядку n утворюють групу, яка позначається .

Приклади унімодулярних матриць

[ред. | ред. код]

Унімодулярні матриці з підгрупи загальної лінійної групи щодо множення матриць, тобто наступні матриці є унімодулярними:

Далі:

де p і q розміри A і B, відповідно.

Конкретні приклади:

Повна унімодулярність

[ред. | ред. код]

Повністю унімодулярна матриця [1] (ПУ матриця) — матриця, якщо всі її мінори приймають значення з множини {-1, 0, +1}. Інакше, будь-яка її невироджена квадратна підматриця унімодулярна. З визначення виходить, що всі елементи такої матриці це 0, +1 або −1.

Повністю унімодулярні матриці надзвичайно важливі в поліедральній комбінаторіці та комбінаторній оптимізації, бо вони надають швидкий спосіб перевірки лінійної програми на цілочисельність (наявність цілочисельного оптимуму, коли оптимум існує). Конкретно, якщо A це ПУ і b це цілочисельний вектор, тоді лінійні програми такої форми або мають цілочисельний оптимум для будь-якого c. Отже, якщо A повністю унімодулярна і b цілочисельний вектор, кожен екстремум області досяжності (наприклад ) є цілочисельним, отже область досяжності утворює цілочисельний багатогранник.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Термін винайшов Клод Берж, дивись Hoffman, A.J.; Kruskal, J. (2010), Introduction to Integral Boundary Points of Convex Polyhedra, у M. Jünger et al. (eds.) (ред.), 50 Years of Integer Programming, 1958-2008, Springer-Verlag, с. 49—50

Посилання

[ред. | ред. код]