Мирович Василь Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Якович Мирович
рос. Васи́лий Я́ковлевич Миро́вич
Мирович біля трупа Івана VI
Народився1740(1740)
Сибір
Помер15 вересня 1764(1764-09-15)
Санкт-Петербург
·страчений
ГромадянствоРосійська імперія
Національністьукраїнець
Діяльністьпоет
Відомий завдякиОрганізатор «шліссельбурзького безглуздя»
Знання мовросійська
Військове званняпідпоручник
Конфесіяправославний

Василь Якович Мирович (*1740 — †15 вересня 1764[1]) — підпоручник Смоленського полку. Організатор так званого «шліссельбурзького безглуздя»[2] — невдалої спроби державного перевороту в Російській імперії.

З життєпису

Походив з козацько-старшинського роду Мировичів. Внук Федора Мировича. Народився на засланні у Сибіру.

«Шліссельбурзьке безглуздя»

У липні 1764 року Мирович, будучи офіцером караульної команди в Шліссельбурзькій фортеці, намагався здійснити палацовий переворот з метою скинення з престолу Катерини ІІ і проголошення імператором Івана VI Антоновича. Спроба перевороту, можливо, була спричинена прагненням Мировича, посадивши на престол Івана VI, який перебував в ув'язненні у фортеці, домогтися розширення політичної автономії України. Уночі проти 5 липня 1764 року група солдатів на чолі з Мировичем захопила фортецю. Однак на цей час офіцери внутрішньої варти, відповідно до інструкції Катерини II, вже вбили Івана VI.

Страта

Мировича заарештували і за вироком Сенату 15 вересня 1764 стратили у Петербурзі.

У літературі

  • «Бунт» Мировича став темою роману російського письменника українського походження Григорія Данилевського «Мирович».

Джерела

Посилання

Примітки

  1. 15 вересня за «старим стилем».
  2. Вислів Катерини II. Вона ж назвала Василя Мировича «сином і внуком бунтівників».