Фомори
Фомори — міфічні істоти, що представляють в ірландській міфології демонічні, темні сили хаосу, з якими постійно доводилося боротися міфічним жителям Ірландії. Вважають, що слово «фомори» означає «підводні»; в будь-якому випадку фоморів завжди пов'язувалися з морем, адже їхні королі постійно жили десь за морем. Недоступна скляна вежа Конанда, що належала одному з правителів фоморів, розташована «на острові посеред океану» (див. Немед). Але загалом, фомори були мешканцями потойбічного світу Ірландії, що є немовби зворотнім боком ірландської землі.
Мабуть, найвідоміший із фоморів — Балор. Лютий погляд одного із його очей був здатний так ослабити ціле військо, що воно не могло б протистояти жалюгідній жменьці бійців (за іншою версією, його погляд був просто смертельний). Балор був переможений представником Племен богині Дану на ім'я Луг, який також був онуком Балора (в деяких джерелах переможцем Балора названо героя Лафа на прізвисько Довгорукий).
Зовнішній вигляд фоморів
Фомори є потворними на вигляд істотами, часто гігантами, жінки яких не поступаються чоловікам ані в потворності, ні у фізичній силі. Так, наприклад, Лот (мати короля фоморів) мала такі губи, що аж звішуватися на груди, а її сила перевершувала силу цілого воїнства.
Переважно фомори мали тільки одне око, одну руку й одну ногу, бо у звичайний час (крім Самайна, коли відкривалися ворота між світами), одна половина їхнього тіла перебувала в нашому світі, інша — в потойбічному, з якого вони черпали свою силу.
При вивченні інших культур, можемо зустріти разюче схожих на фоморів істот. Такими, наприклад, є Йотуни у скандинавській міфології; потворні, однорукі, одноокі демони африканських племен, деякі титани грецької міфології тощо.
Але вся потворність зникає, коли фомори повертаються в свій потойбічний світ, аналогом якого є, наприклад, Підземний Світ інших міфологій. Таким чином, потворність фоморів можна пояснити їх нездатністю повністю втілитися в цьому світі: якась частина цих істот завжди залишається в Сиді.
Про світ фоморів
Вивчаючи оповіді про фоморів можна виявити, що в описах цих істот переважають описи жінок, а сам потойбічний світ пов'язується переважно з жінками.
Пізніше місце фоморів у ірландській міфології займуть Племена богині Дану — боги, які згодом програють у битві Синам Міля, тобто людям, і підуть у потойбічний світ, який відтепер буде пов'язаний уже не з фоморами, а з божествами та фейрі, проте навіть перетворившись фомори, як і раніше, зберігають свої «жіночі» риси.
Пізні уявлення про фоморів
Подібно до того, як образ Йотунів у скандинавських переказах виродився до образу Йутулів і тролів, так і образ фоморів виродився в християнізованій Ірландії в образ демонічної «нечисті». Крім того, ім'я фоморів у реальній історії Ірландії називали всіх скандинавів.
Див. також
Джерела
Література
- Широкова Н. С. Мифы кельтских народов — М.: Астрель: АСТ: Транзиткнига, 2005. — 431 (1) с.: ил. — (Мифы народов мира). ISBN 5-17-019444-7 (ООО «Издательство АСТ»), ISBN 5-271-08709-3 (ООО «Издательство Астрель»), ISBN 5-9578-0397-9 (ООО «Транзиткнига»).
- Роллестон Томас Мифы, легенды и предания кельтов. / Пер. с англ. Е. В. Глушко. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2004. — 349 с. ISBN 5-9524-1063-4
- «fomóir[недоступне посилання з травня 2019]», electronic Dictionary of the Irish Language. Retrieved: 1-11-2009.
- Meyer, Kuno. Über die älteste irische Dichtung II. Rhythmische alliterierende reimlose Strophen. Abhandlungen der Königlich Preussischen Akademie der Wissenschaften. Berlin, 1914.
- Rhys, John. Lectures on the origin and growth of religion as illustrated by Celtic heathendom. London and Edinburgh, 1888. p. 490.
- Sjoestedt, Marie-Louise. Gods and Heroes of the Celts. London, 1949. Translation by Miles Dillon of Sjoestedt's Dieux et héros des Celtes. Paris, 1940.
- Stokes, Whitley. «The Second Battle of Moytura.» Revue Celtique 12 (1891): 52-130, 306-08.
- Stokes, Whitley (ed. and tr.). «The Training of Cúchulainn.» Revue Celtique 29 (1908). pp. 109-47. Edition and translation available from CELT.
- Thurneysen, Rudolf. Die irische Helden- und Königsage bis zum siebzehnten Jahrhundert. 2 vols. Halle: Max Niemeyer, 1921.