Гомер (Біблія)
Го́мер (івр. גֹּמֶר, МФА: [ˈɡomeʁ]), Ґомер (не вживається в основних українських перекладах Біблії) — старший син Яфета, онук Ноя.
Мав трьох синів: Аскеназ, Ріфат, Тоґарма. (Бут. 10:3; 1 Пар 1:5,6).
Народ, що виник від Гомера ототожнюють з кімерійцями українського степу й лісостепу, що займав країну між Волгою й Дунаєм приблизно у 900—680 роках до Р. Х.. Кімерійці прийшли у чорноморсько-каспійські степи зі степів Центральної Азії. Їх у свою чергу ототожнюють з племенами зрубною культури (частина дослідників вказують на катакомбну культуру). З 750 року кімерійці були відтиснені скіфами у Західну Грузію й у Подунав'я. Асирійські клинописи свідчать про них під назвою гімірра з 714 року до Р. Х.. У пророка Ісайї (33:18-19, 36:1) й Єремії згадується страшний нарід з півночі з незрозумілою мовою. Після того як гімірра були розбиті асисійським царем Асархаддоном, вони пішли у Малу Азію, де знищили державу лідійського царя Гігеса. Гіммірра осівся у Каппадокії.[1][2] Чвстина дослідників вважають курдів (частково) нащадками кіммерійців.
Примітки
- ↑ Глава 5. Библия о киммерийцах - РУССКАЯ ИСТОРИЯ. rus-istoria.ru (ru-ru) . Процитовано 9 березня 2019.
- ↑ trueview (12 листопада 2012). Киммерийцы. TrueView. Процитовано 9 березня 2019.
Посилання
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з біблеїстики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |