Мюррей Перайя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:07, 22 березня 2020, створена BunykBot (обговорення | внесок) (Категоризація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 25 липня 2020, заснована на цій версії.
Мюррей Перайя
англ. Murray Perahia
Основна інформація
Дата народження19 квітня 1947(1947-04-19)[1][2][…] (77 років)
Місце народженняНью-Йорк, Нью-Йорк, США[4]
Роки активності1973 — тепер. час
ГромадянствоСША
Професіїдиригент, піаніст
ОсвітаВища школа Фіорелло Г. Лаґуардіяd і Школа музики Маннеса
ВчителіМечислав Хоршовський[5], Nina Milkinad, Рудольф Серкін, Пабло Касальс і Alexander Schneiderd
Відомі учніLaura Mikkolad
Інструментифортепіано
Жанрикласична музика
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
ЗакладКертісовий інститут музики
ЛейблиColumbia Records
Нагороди
murrayperahia.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Мюррей Перайя (англ. Murray Perahia; рід. 19 квітня 1947, Нью-Йорк) — американський піаніст сефардського походження.

Мюррей Моше Перайя народився в Бронксі в єврейській родині вихідців із Солуня і його рідною мовою була ладіно. його батько переїхав до США 1935 року, а більша частина родини загинула внаслідок антиєврейського геноциду під час Другої світової війни.

Почав грати на фортепіано з чотирьох років, але до систематичних занять приступив лише в 15-річному віці. У 17 років вступив до Маннес-коледжу, де навчався у Мечислава Хоршовського. Перайя також займався в літній музичній школі Марлборо у Рудольфа Серкіна. В 1972 р. Перайя виграв Лідський міжнародний конкурс піаністів, причому його перемога була настільки передбачувана, що інші американські піаністи, дізнавшись про його участь, відкликали свої заявки. З цього часу починається блискуча гастрольна кар'єра Перайї: так, вже наступного року він брав участь у Олдебурзькому фестивалі класичної музики, що проводився Бенджаміном Бріттеном та Пітером Пірсом (пізніше, в 1981 — 1989 рр., Перайя був одним з художніх керівників цього фестивалю). В 1975 р. Мюррей Перайя став (разом з віолончелістом Лінном Харрелл) першим лауреатом новозаснованому премії Евері Фішера за видатний внесок в американську академічну музику.

У дискографії Перайя[6] переважають твори Моцарта, Бетховена, Шопена, Шумана, Брамса. Особливу популярність придбала здійснена ним запис усіх концертів Моцарта для фортепіано з оркестром, де Перайя не лише виконував соло, а й диригував через фортепіано Англійським камерним оркестром. Крім сольної кар'єри, Перайя також охоче грав в ансамблі — зокрема, з квартетом Гварнері та Будапештським квартетом.

Майстерність Перайя тричі було відзначено премією Греммі: двічі в номінації «Найкраще інструментальне соло» («Англійські сюїти» Баха в 1999 р. та етюди Шопена в 2003 р.) і один раз у номінації «Найкращий камерний ансамбль» (Соната для двох фортепіано та ударних Бели Бартока, 1989, разом з ударником Евелін Гленні та Девідом Коркхіллом та диригентом Георгом Шолто, в цьому випадку виступив як піаніст).

Примітки

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124218296 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ https://web.archive.org/web/20210106205217/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/theodor-leschetizky-and-his-pupils/leschetizky-school
  6. ↑ Jean-Pierre Thiollet, 88 notes pour piano solo, "Solo nec plus ultra", Neva Editions, 2015, 51.ISBN 978 2 3505 5192 0.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мюррей_Перайя&oldid=27519237