Бела Барток

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бела Барток
Bartók Béla 1927.jpg
Бела Барток (1927 р.)
Основна інформація
Дата народження 25 березня 1881(1881-03-25)[1][2]
Місце народження Синніколау-Маре, Тіміш, Австро-Угорщина[1]
Дата смерті 26 вересня 1945(1945-09-26)[3][2] (64 роки)
Місце смерті Нью-Йорк, США[3]
Країна Угорщина
Професія композитор, піаніст, хореограф, учитель, педагог[d], музикознавець[d], музичний педагог[d], музичний етнограф[d], викладач університету, збирач народної музики[d] і ентомолог[d]
Нагороди
Q: Цитати у Вікіцитатах
commons: Файли у Вікісховищі

Бе́ла Барто́к (угор. Bartók Béla Viktor János; 25 березня 1881, Надьсентміклоші, тепер Синніколау-Маре, Румунія — 26 вересня 1945) — угорський композитор, піаніст і музикознавець-фольклорист. Розвивав власну музичну мову, поєднуючи фольклорні елементи з математичною концепцією тону і ритмічної пропорції. Має велику музичну спадщину, яка включає шість струнних квартетів, концерти, оперу і великий дитячий педагогічний репертуар.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився у селі Надьсентміклоші в родині директора сільськогосподарського училища, музиканта-аматора (грав у місцевому оркестрі) і вчительки. Учився в Будапештській музичній академії ім. Ліста (1899—1903). З 1907 професор цієї академії по класу фортепіано. Педагогічну діяльність поєднував із концертуванням як піаніст.

Досліджував музичний фольклор багатьох народів, зокрема українського: зібрав (але не видав) близько 80 українських народних пісень. Одним з останніх творів його є обробка української народної пісні «Я купив на ярмарку ячменю» (Барток назвав її «Горе чоловіка»).

З 1888-го до 1892-го. року Б. Барток жив у Виноградові (Закарпаття, Україна), там навчився грати на фортепіано і дав свій перший публічний концерт, на якому вперше виконав власну композицію.

1900-ті—1920-ті роки[ред.ред. код]

Бела Барток — випускник консерваторії

У творах 19001910-х рр. сполучав елементи архаїчного пісенного фольклору з гостродинамічними сучасними засобами вираження (п'єси для фортепіано, «Багателі», 1908, «Бурлески», 1911, «Варварське алегро», 1911, «Портрети» для оркестру, 1908, 2 струнних квартети — 1908 й 1915-17). Його новаторські твори, у тому числі опера «Замок герцога Синя Борода» (1911), не були прийняті консервативною критикою. Початок визнання Бартока пов'язаний із балетом «Дерев'яний принц» (тв. 1916). У період Угорської радянської республіки (1919) Барток разом із З. Кодай розробив демократичну реформу музичного життя в країні, за що піддався репресіям у роки хортистського режиму. В 1919 був написаний один з найвидатніших його творів — балет «Зачарований мандарин» (пост. 1926).

Освоївши досвід І. Стравінського, А. Шенберґа й інших сучасних західних композиторів, Барток продовжував і в 20-ті рр. розвивати національні фольклорні елементи. Але в деяких його творах цього часу ще гостріше виявилися тенденції до корінного відновлення засобів музичної виразності (2 сонати для скрипки, 3-й й 4-й квартети, ряд фортепіанних п'єс), що приводило іноді до надмірної ускладненості музичної мови. Цим творам Бартока властива крайня загостреність і динамізація мови, тяжіння до ударно-шумових ефектів і, в той же час, рафінований інтелектуалізм, витонченість колориту. 20-30-ті рр. — період розквіту гастрольно-концертної діяльності Бартока-піаніста (виступав у країнах Західної Європи, США, в 1929 гастролював у СРСР).

1930-ті—1940-ті роки[ред.ред. код]

У 30-х рр. у творчості Бартока намітився певний поворот убік більшої простоти й класичності стилю; Барток відмовляється від деяких крайностей звукового вираження, звертається до більшої тематичної ясності й чіткості образно-емоційних задумів (2-й фортепіанний концерт, 1931, «Музика для струнних, ударних і челесті», 1936).

Меморіальна дошка в м.Байя

У передвоєнні роки Барток займає антифашистську позицію. Він створює твори, що своєрідно виражають ідеї гуманізму й братерства народів. У сонаті для 2 фортепіано й ударних (1937), скрипковому концерті, «Дивертисменті» для струнного оркестру (1939) національний тематизм яскраво поєднується з динамічною напруженістю, що передає тривожну атмосферу цих років. Загальна тенденція до демократизації творчості Бартока виразилася в створенні творів для музичної самодіяльності (обробка народних угорських пісень, кантата «З минулого», 1935), а також п'єс педагогічного репертуару (44 скрипкових дуети, 1931, і фортепіанний цикл «Мікрокосмос», 1937).

У період фашистської диктатури, в 1940, Барток емігрував у США, де не отримав визнання музичних кіл і вмер у бідності. З творів американського періоду найзначніший концерт для оркестру (1943) і фортепіанний концерт (1945).

Найважливіше місце у творчості Бартока займають інструментальні твори — п'єси для фортепіано, 6 струнних квартетів, сонати й рапсодії для скрипки, багаточастинні твори для оркестру. Видатне значення мають наукові дослідження Бартока в області фольклористики. Барток сильно вплинув на формування композиторських шкіл 30-50-х рр. у країнах Східної й Південно-Східної Європи.

Посмертно визнаний гідним премії ім. Кошута (1948 рік) і Міжнародної премії Миру (1955 рік).

Основні твори[ред.ред. код]

Сценічні твори[ред.ред. код]

Оркестрові твори[ред.ред. код]

  • Танцювальна сюїта (1923)
  • Музика для струнних ударних і челести (1937)
  • Дивертисмент для струнного оркестру (1939)
  • Концерт для оркестру (1942—43, редакція 1945)

Інструментальні концерти[ред.ред. код]

Хорові твори[ред.ред. код]

  • Чотири словацькі народні пісні (1917)
  • Cantata Profana (на румунські теми) (1930)
  • Від старих часів (1935)

Камерні твори[ред.ред. код]

  • Соната для двох фортепіано та ударних
  • Струнні квартети
    • Струнний квартет № 1
    • Струнний квартет № 2
    • Струнний квартет № 3
    • Струнний квартет № 4
    • Струнний квартет № 5
    • Струнний квартет № 6
  • Контрасти, для кларнета, скрипки та фортепіано (1938)
  • Сонати для скрипки
    • Соната для скрипки № 1
    • Соната для скрипки № 2
    • Соната для скрипки № 3
  • Скрипкові дуети (44 Duos)

Фортепіанні твори[ред.ред. код]

  • 14 Багателей Op.6 (1908)
  • Два румунські народні танці (1910)
  • Allegro barbaro (1911)
  • Елегія Op. 8a, 8b (191?)
  • Сонатина для фортепіано (1915)
  • Румунські народні танці (1915), також аранжування для фортепіано та скрипки, а також для оркестру
  • Сюїта для фортепіано, Op. 14 (1916)
  • Імпровізації Op. 20 (1920)
  • Соната для фортепіано (1926)
  • Im Freien (1926)
  • Мікрокосмос — (1926, 1932—39)

Видані в перекладах українською[ред.ред. код]

  • Барток Б. «Глянь, дівчино…»: Угор. нар. пісня /Пер. А.Харченка.- К.: Книгоспілка, [Б.р.].- З с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Record #118506900 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  3. а б Барток Бела // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Léonore database ministère de la Culture.

Література[ред.ред. код]

  • Мартынов И. Бела Барток. — М., 1968;
  • Нестьев И. Бела Барток. — М., 1969;
  • Сабольчи Б., Бониш Ф. Жизнь Белы Бартока. — Будапешт, 1971;
  • Уйфалуши Й. Бела Барток. Жизнь и творчество. — Будапешт, 1971;
  • Рак Я. Творчий портрет Дезидерія Євгеновича Задора. — Ужгород, 1998;
  • Барвінський В. Бела Барток у Львові // Укр. музика (Львів). — 1937. — Ч. 5—6;
  • Шандор Л. Барток і Україна і І Україна. — 1960. — № 6;
  • Письма Белы Бартока Филарету Колессе // СМ. — 1961. — № 1;
  • Брейєр Я. З чистого джерела і! Музика. — 1971. — № 2;
  • Конькова Г. Бела Барток на Україні // Музика. — 1972. — № 1;
  • Александрова Л. Про структури мови Б. Бартока // Сучасна музика. — К., 1973. — Вип. 1;
  • Цірікус К Зв'язки функціональної системи Б. Бартока з принципами ладоутворення народної пісні // Укр. муз-во. — К., 1975. — Вип. 10;
  • Чижик И. Временная организация процесса мелодического ладообразования в цикле «Микрокосмос» Б. Бартока // Материалы Всесоюзн. конф. аспирантов вузов и НИИ. — Тбилиси, 1978;
  • її ж. Типи звуковисотної організації в музиці Б. Бартока. — Там само. — К., 1980. — Вип. 15;
  • Рудницький А. Знайомство з генієм // Про музику і музик / НТШ. — Нью-Йорк, 1980;
  • Ровенко О. Теоретичні основи стретно-імітаційної поліфонії Б. Бартока // Укр. муз-во. — К., 1981. — Вип. 16 (передрук рос. мовою у зб.: Теоретические проблемы полифонии. — М., 1981. — Вып. 52);
  • Шевчук О. Осмислюючи художні національні традиції // Музика. — 1981. — № 5;
  • Квітка К. Фольклористична спадщина Миколи Лисенка і! Квітка К. Вибрані статті. — К., 1986. — Ч. 2;
  • Витвицький В. Бела Барток і українська музика // За океаном. — Л., 1996;
  • Залеська В. Спільність мистецьких уподобань // Музика. — 1990. — № 6;
  • Гнатів Т. Бела Барток і опера «Замок герцога Синя борода»: На перехресті культур // Музика у просторі культури: Наук, вісник НМАУ. — К., 2004. — Вип. 33: Швець Н. Риси пізнього стилю Б. Бартока в творах для струнних смичкових інструментів // Наук, записки Терноп. держ. пед. університету ім. В. Гнатюка та НМАУ. Серія Мистецтвознавство. — Тернопіль, 2004. — Вип. 1;
  • Два листи Юлія Мейтуса до Бели Бартока, 1929 р. // Юлій Сергійович Мейтус. Сторінки життя і творчості. Спогади. Статті. Листи. Матеріали (до 100-ліття від дня народження): Наук. вісник НМАУ. — К" 2006. — Вип. 34;
  • Витвицький В. Бела Барток і українська музика // Нові дні (Торонто, Канада). — 1981. — Трав.;
  • Сави- цький Р.-мол. Барток і Україна // Ukrainian Weekly (США). — 1981. — 22, 29 лист.;
  • Могеаих S. Bartok. — Paris, 4949, 1955;
  • Szabolczi B. Bela Bartok. Leben und Werk. — Leipzig, 1961;
  • Stevens H. The Life and Music of B. Bartok. — New York, 1964.

Джерела[ред.ред. код]